Русла́н Іва́нович Гунча́к (нар. 9 серпня 1979 року, с. Шишківці, Кіцманський район, Чернівецька область) — український футболіст, півзахисник. Найкращий бомбардир першої ліги України сезону 2010/11. Провів понад 500 офіційних матчів у складі різних команд, з них більше 300-т у вищих дивізіонах країн СНД. Після завершення активної кар'єри гравця став футбольним тренером.
| Особисті дані | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Руслан Іванович Гунчак | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Народження | 9 серпня 1979 (44 роки) | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| с. Шишківці, Чернівецька область | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 186 см | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Вага | 80 кг | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Прізвисько | Гуня | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство | Україна | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | півзахисник | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Номер | 35 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| * Ігри та голи за професіональні клуби | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ** Тільки на посаді головного тренера. | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Руслан Гунчак у Вікісховищі |
Спортивна біографія ред.
Кар'єра гравця ред.
Вихованець буковинського футболу. Перший тренер — Онуфрій Григорович Савчук.
За команду «Буковина» (Чернівці) дебютував 31 липня 1998 року у виїзній грі першої ліги проти «Чорноморця» (Одеса).
У 2002 році грав за івано-франківські «Прикарпаття», куди його запросив Олександр Іщенко. Всього за клуб провів 17 матчів у першій лізі. Команда в сезоні 2001/02 посіла 5 місце, після цього керівництво клубу змінило ставлення до клубу, багато гравців покинули «Прикарпаття». Гунчак влітку 2002 року перейшов в маріупольський «Металург», пізніше клуб називався «Іллічівець», підписавши дворічний контракт. У вищій лізі дебютував 7 липня 2002 року в домашньому матчі проти полтавської «Ворскли-Нафтогаз» (4:1), Гунчак почав матч в основі, але на 71 хвилині був замінений на Костянтина Сахарова. Всього за «Іллічівець» провів 46 матчів і забив 2 голи, також провів 4 матчі і забив 2 голи за «Іллічівець-2» у другій лізі.
У липні 2004 року підписав контракт з харківським «Металістом», хоча також міг перейти в «Ворсклу» або «Закарпаття». У виїзному матчі проти чемпіона України донецького «Шахтаря» (0:1) Гунчак забив єдиний гол. У команді грав протягом року, став основним гравцем і зіграв 24 матчі і забив 4 м'ячі за «Металіст».
Влітку 2005 року перейшов у клуб «Харків», так як хотів грати під керівництвом Геннадія Литовченка. У сезоні 2007/08 Гунчак разом з Федецьким став найкращим бомбардиром клубу — 5 м'ячів. У травні 2009 року був відрахований з команди, тоді головним тренером «Харкова» був Михайло Стельмах. Пізніше Руслан сказав що, він покинув «Харків» через фінансові проблеми і проблеми з керівництвом клубу. За підсумками сезону 2008/09 «Харків» посів останнє місце в Прем'єр-лізі і вилетів у першу, Гунчак став найкращим бомбардиром клубу, забивши 4 м'ячі, також як і Руслан Платон. У «Харкові» він виступав як капітан, всього за клуб провів 93 матчі і забив 10 м'ячів.
Після підтримував форму, виступаючи за команду «Дрім-Тім» в чемпіонаті Чернівецької області і за команду «Лужани» в аматорському чемпіонаті України. За «Лужани» провів 4 матчі і забив 1 гол.
Влітку 2009 року побував на перегляді в мінському «Динамо» і «Нефтчі» (Баку). Контракт все ж підписав з азербайджанським «Сімургом», угода була розрахована на один рік. 9 липня 2009 дебютував в єврокубках в матчі кваліфікації Ліги Європи проти ізраїльського «Бней Ієгуди». «Сімург» поступився ізраїльтянам з рахунком (4:0 за сумою двох матчів) і вилетів з турніру. Гол Руслана в матчі чемпіонату Азербайджану проти «Карвана», був визнаний найкрасивішим голом «Симурга» в першій половині чемпіонату на думку клубного сайту.
У липні 2010 року підписав річний контракт з «Буковиною», хоча влітку планував завершити кар'єру . За підсумками першої половини сезону 2010/11 Гунчак став найкращим бомбардиром першої ліги, разом з Матвієм Бобалем забивши 13 м'ячів. З 2013 року виступав у вищій лізі Білорусі за «Нафтан» з міста Новополоцка. У грудні 2016 року вирішив припинити співпрацю з «Нафтаном». Останній матч за «Нафтан» Руслан зіграв у місті Гродно проти місцевого «Німану», а останній гол він забив у ворота «БАТЕ» 25 жовтня 2015 року. Наприкінці серпня 2017 року прийняв пропозицію по виступати і ще деякий час за найсильніший аматорський клуб чемпіонату Чернівецької області «Волока» — де став володарем кубка та суперкубка області.
Стиль гри ред.
Гунчак виступав на позиції півзахисника, міг зіграти також в захисті. Він різноплановий гравець і хороший в творенні, володіє хорошим ударом. Виступаючи за «Іллічівець» грав у центрі півзахисту і часто відходив назад у захист. Виступаючи за «Буковину» він грав на місці опорного півзахисника і часто підходив ближче до нападу.
Тренерська кар'єра ред.
Після багаторічного досвіду як гравця, з лютого по червень 2017 року входив до тренерського штабу рідної «Буковини» (як граючий тренер), яку очолював Олег Ратій. А вже у 2018 році очолив (в якості граючого наставника) аматорський клуб рідного краю «Неполоківці» (Неполоківці), який під його керівництвом став чемпіоном, фіналістом Кубка та Суперкубка Чернівецькій області. З 2019 року на тій же посаді працював вже в клубі «Волока». Команда під його орудою здобула всі обласні титули 2019 сезону.
Статистика ред.
| Україна | Матчі | |
|---|---|---|
| Вища ліга | 162 | 16 |
| Кубок | 17 | 4 |
| Перша ліга | 152 | 35 |
| Друга ліга | 41 | 10 |
| Кубок Другої ліги | 6 | 0 |
| Азербайджан | Матчі | |
| Вища ліга | 31 | 7 |
| Кубок | 2 | 0 |
| Білорусь | Матчі | |
| Вища ліга | 117 | 15 |
| Кубок | 8 | 0 |
| Суперкубок | 1 | 0 |
| Єврокубки | Матчі | |
| Ліга Європи УЄФА | 1 | 0 |
| Всього за кар'єру | 538 | 87 |
Титули та досягнення ред.
Як гравець ред.
Командні
- Переможець Другої ліги України (1): 2000
- Фіналіст Суперкубка Білорусі (1): 2013
Особисті
- Найкращий бомбардир першої ліги чемпіонату України: 2010/2011 року.
- Найкращий бомбардир ФК «Харків» (2): 2008, 2009 року.
- Найкращий бомбардир «Буковини»: 2011 року.
Як тренер ред.
«Неполоківці»
- Чемпіон Чернівецької області (1): 2018.
- Фіналіст Кубка Чернівецької області (1): 2018.
- Фіналіст Суперкубка Чернівецької області (1): 2018.
«Волока»
- Чемпіон Чернівецької області (1): 2019.
- Володар Кубка Чернівецької області (1): 2019.
- Володар Суперкубка Чернівецької області (1): 2019.
Особисте життя ред.
Мешкає в Чернівцях, інколи навідується до рідного села Шишківці, де живуть батьки: Іван Дмитрович і Марія Петрівна.
Одружений. Разом з дружиною Тетяною виховують сина Максима (2006 р. н.).
Джерела ред.
- «Хочемо зустрітися з клубом прем'єр-ліги» (Серпень 2011 р., № 91/2563). «Український футбол» стор. 5.
- Гусар Ю. Тричі найкращий бомбардир [Руслан Гунчак] / Юхим Гусар // Буковинське віче. — 2014. — 31 липня (№ 31). — С. 3.
Посилання ред.
- Дані на офіційній сторінці «Буковини»
- Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
- Візитка на офіційному сайті Української Прем'єр-ліги (архівна версія)
- Профіль футболіста на офіційному сайті ПФЛ
- Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
- Відео: «Великі люди у „Маленькому Парижі“ (Руслан Гунчак) [ 20 грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Руслан Гунчак знову гравець „Буковини“ (ua-football.com, 28.07.2010) [ 6 вересня 2010 у Wayback Machine.]
- „Бажаю нашим нападаючим обігнати мене в списку бомбардирів“» [ 28 жовтня 2010 у Wayback Machine.]
- Руслан Гунчак найкращий бомбардир першої ліги [ 30 травня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
- «Хочемо зустрітися з клубом з прем'єр-ліги»[недоступне посилання з липня 2019]
- Руслан Гунчак: Хотілось би допомогти «Буковині» (відео) [ 20 грудня 2016 у Wayback Machine.]