Грунтенко Василь Антонович (нар. 1896, Олферів — пом. 1923, Житомир) — український військовий лікар та підпільник, один з організаторів та фактичних керівників Волинської повстанської армії, яка вела партизанську боротьбу проти більшовиків на Житомирщині. Здібний організатор диверсійно-партизанських підрозділів. Особисто брав участь у плануванні та проведенні штурмових, диверсійних та розвідувальних антибільшовицьких операцій.
| Грунтенко Василь Антонович | |
|---|---|
| Псевдо | Гриненко |
| Народився | 1896 Олферів |
| Помер | 1923 Житомир ·повішений |
| Громадянство | Російська імперія → УНР |
| Національність | українець |
| Діяльність | лікар, підпільник |
| Alma mater | ХНУ імені В. Н. Каразіна |
| Заклад | ХНУ імені В. Н. Каразіна |
| Посада | організатор, член комітету ВПА |
| Нагороди | |
Життєпис ред.
Василь Грунтенко народився у 1896 році у селі Олферів Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії. Закінчив медичний факультет Харківського університету.
З 1917 року Грунтенко служив у різних українських військових формуваннях. У 1920—1921 роках — медик 4-го Київського кінного полку. Учасник Першого та Другого зимових походів. Лицар Залізного хреста УНР №1675. Під час останнього лікар вирушив на окуповану більшовиками територію України у складі Подільської групи під керівництвом полковника Палія-Сидорянського. Під час походу 1 листопада 1921 року, у ході бою під Авратином проти більшовицької кавалерії та піхоти, у районі села Мотрунки ворогові вдалось відтяти від основних українських сил медичний околодок, віз із канцелярією та ще кілька дрібних підрозділів. На чолі одного з відколотих підрозділів Грунтенко дістався села Троща, де разом з іншими селянами створили міцну антибільшовицьку партизанську організацію.
Невдовзі ціла низка українських повстанських підрозділів об'єдналась в єдину структуру — Волинську повстанську армію, начальником штабу якої було призначено Василя Грунтенка. Ця організація до 1923 року вела ефективну боротьбу проти окупантів, і була ліквідована лише завдяки інфільтрованій в ряди підпілля агентурі НК. Грунтенка схопили у Житомирі у ніч з 4 на 5 жовтня 1922 року. Василя катували, проте він не став змінювати своїх переконань чи каятись. Не зважаючи на це провідників ВПА було обмовлено серед вояків армії УНР на еміграцї. Зокрема, з незрозумілих причин, Михайло Палій-Сидорянський поширював чутки про те, що Василь Грунтенко — зрадник, який перекинувся на бік більшовиків. 18 березня 1923 року Грунтенка було засуджено до страти. В числі інших повстанців він був показово повішений більшовиками на одній із центральних вулиць Житомира.
Місце поховання невідоме.
Примітки ред.
- Незламний герой Крут [ 8 листопада 2018 у Wayback Machine.]; Я.Тинченко, Український тиждень, 29 січня 2013.
- ↑ Крути: 100 років подвигу, 1918—2018 / Упор. Тинченко Я. Ю. — К.: ЛАТ & К, 2018. — с. 35.
- Нескорена Волинь [ 24 березня 2018 у Wayback Machine.]; О.Воєводін, Січовик — № 30, 5 березня 2016.
- Повернути Дніпру героїв [ 25 березня 2018 у Wayback Machine.]; П.Подобєд, Дніпроград, 19 січня 2017.
Джерела ред.
- Махорін Г. Л. Українська національна революція 1917—1922 рр. та її перебіг на Житомирщині. — Житомир: ФОП Євенок, 2017. — сс. 141—162. [ 2 травня 2018 у Wayback Machine.]
- Лицарі Зимових походів. 1919—1922 рр./ Я.Тинченко. — К.: «Темпора», 2017. — сс. 405—406. ISBN 978-617-569-302-5
| Це незавершена стаття про військового діяча або діячку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |