Данилевський Григорій Петрович | ||||
---|---|---|---|---|
Данилевский Григорий Петрович | ||||
Г. П. Данилевський | ||||
Псевдонім | А. Скавронский | |||
Народився | 14 (26) квітня 1829[2] або 1829[4] (Данилівка)[2] | |||
Помер | 6 (18) грудня 1890[5][2] або 1890[4] Санкт-Петербург, Російська імперія[6][2] | |||
Країна | Російська імперія | |||
Діяльність | письменник публіцист | |||
Alma mater | (юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету) | |||
Мова творів | російська | |||
Жанр | роман | |||
Брати, сестри | (Данилевський Андрій Іванович) | |||
Нагороди | (Уваровська премія) | |||
| ||||
Данилевський Григорій Петрович у Вікісховищі |
Даниле́вський Григо́рій Петро́вич (рос. Данилевський Григорій Петрович; 14 (26) квітня 1829, с. (Данилівка), (Ізюмський повіт), (Слобідсько-Українська губернія), тепер Харківська область — 6 (18) грудня 1890, Санкт-Петербург) — український російськомовний письменник і публіцист, чиновник, мандрівник, (етнограф), історик, автор численних романів і наукових розвідок з минулого України. Член Харківського стат. комітету (1863), Товариства шанувальників словесності при (Московському університеті) (1867), (Товариства для допомоги нужденним літераторам і вченим) (1868), (Російського географічного товариства) (1870).
Життєпис
Народився в селі (Данилівка) ((Ізюмського повіту) (Слобідсько-Української губернії)). Походив з козацько-старшинського роду. Син поміщика, колишнього офіцера П.Данилевського (1802—1838 або 1839) та його дружини Катерини (1810—1875), випускниці Харківського інституту шляхетних панянок, у дівоцтві Купчинової (за другим чоловіком — Іванчина-Писарєва).
До 1841 року здобував освіту вдома, потім — у Московському дворянському інституті, з 1846 — на камеральному відділенні юридичного факультету Петербурзького університету. Дебютував у журналістиці («Иллюстрация», «Звездочка», «Ведомости Санкт-Петербургской городской полиции»).
4 травня (22 квітня) 1849 року арештований у справі (петрашевців) і замкнений до (Петропавловської фортеці), проте 22(10) липня випущений через недоведеність звинувачень. Підпав під поліційний нагляд. Після закінчення навчання зі званням кандидата (1850) служив у Міністерстві народної освіти. Співробітничав із часописами різних напрямків. 1851 року надрукував поетичну збірку «Крымские стихотворения», познайомився з Миколою Гоголем, якого певною мірою наслідував, а в літературній полеміці 1852 року підтримав.
У 1850—1852 та 1854—56 роках навідував Україну, південь Росії. Видав збірку «Слобожане» (1854), умістивши в ній, зокрема, «Повесть о том, как казак побывал в Бахчисарае» (раніше обнародувану в місячнику («Современник»), 1852, кн. 6). На основі даних, зібраних у відрядженнях од петербурзької археографічної комісії та морського міністерства виклав розвідки «Частные и общественные собрания старинных актов и исторических документов в Харьковской губернии», «Полтавская старина в отношении ко времени Петра Великого», «Суворовские бумаги, сохраненные в семействе бывшего его правителя дел Куриса», «Чумаки: Из путевых заметок 1856 г. о нравах и обычаях украинских чумаков», «Основьяненко» (остання разом із пізнішими біографіями (В.Каразіна) й Г.Сковороди, а також статтею «Харьковские народные школы (с 1732 по 1865 г.)» — у книзі «Украинская старина», виданій у Харкові 1866 і відзначеній (Уваровською премією) Петербурзької АН 1868). Виступав як драматург (п'єса «Пир у поэта Катулла»), прозаїк («Екатерина Великая на Днепре», «Хуторок близ Диканьки» тощо). Складав віршовані «Украинские сказки», котрі від 1853 витримали кілька видань. Перекладав (Вольтера), (В.Шекспіра) з оригіналів, фольклорні твори — з української на російську.
1857 року, пішовши у відставку та взявши шлюб з Юлією Замятиною, оселився на Харківщині, мешкав переважно в селах Петровське та Катеринівка (Зміївського повіту). Провадив археологічні розкопки. Обирався депутатом місцевого комітету з поліпшення побуту поміщицьких селян, губернським гласним, почесним мировим суддею. За дорученням уряду інспектував школи. 1868 року — присяжний повірений Харківського судового округу. Ініціював будівництво Курсько-Харківсько-Азовської залізниці.
Подорожував за кордоном (1860), налагодив кореспонденцію до (Вільної російської друкарні). Публіцистичні свої праці поширював і в легальній пресі (матеріали з сел. та нац. питань, а також мандрівні нотатки у петерб. часописах здебільшого підписував «А.Скавронский»). 1859 у газ. надрукував нарис «Разбойник Гаркуша (Из преданий о Харьковской и Черниговской губерниях)». Автор низки соціальних романів і повістей, серед яких — «Село Сорокопановка» (1859), «Беглые в Новороссии» (1862), «Воля» (1863), «Новые места» (1867).
1869 року став на службу до МВС, од 1870 — помічник редактора, з 1881 — головний редактор газети «Правительственный вестник», із 1882 — член ради Головного управління в справах друку. З 1886 — таємний радник. У белетристиці значною мірою зосередився на творах історичного тематики, у тому числі «Потемкин на Дунае» (1876), «Уманская резня: Последние запорожцы» (1878), «Мирович» (1875—79), «На Индию при Петре I» (1879), «Княжна Тараканова» (1882), «Сожженная Москва» (1886), «Черный год» (1888—89). Був одним із фундаторів Харківського художньо-промислового музею. Кавалер орденів: (Святого Станіслава) 1-го ступеня (1881), (Святої Анни) 1-го ступеня (1883), (Святого Володимира) 2-го ступеня (1890).
Помер у місті Санкт-Петербург, похований у селі (Пришиб) (Зміївського повіту Харківської губернії). 1962 року в селі Данилівка йому споруджено пам'ятник. Бібліотека Данилевського (понад 3000 томів) зберігається в (Харківській науковій бібліотеці ім. В.Короленка.)
Автор (історичних романів): «Мирович», «Княжна Тараканова», «Беглые в Новороссию», «Воля» та ін.
За мотивами однойменного оповідання письменника (А. Бучма) створив фільм («За стіною») (1928).
На честь цього літератора названо астероїд (3964 Данилевський).
Одним з нащадків письменника був знаний вчений-ентомолог, полтавчанин (О. С. Данилевський).
Твори
- Збігці в Новоросії. Львів, 1892;
- Нові землі. Львів, 1897;
- Сочинения, т. 1—24. СПб., 1902;
- Письма П. А. Плетневу, И. С. и С. Т. Аксакову. «Русская литература», 1979, № 4;
- Письма к Я. П. Полонскому. В кн.: Ежегодник рукописного отдела Пушкинского Дома на 1978 г. Л., 1980.
- Основьяненко / сочинение Григория Данилевского; с портретом Квитки, снимком его почерка и домиком Основы. СПб.: в Типографии Королева и К°, 1856.
- Украинская старина: матеріалы для исторіи украинской литературы и народнаго образованія [ 20 грудня 2018 у Wayback Machine.]. Харьковъ. Изданіе Заленскаго и Любарскаго, 1866.
- Данилевский Г. П. Украинская старина : материалы для истории укр. лит. и нар. образования / Г. П. Данилевский. – Харьков : Изд. Заленскаго и Любарскаго, 1866. – 406 с. [ 22 вересня 2020 у Wayback Machine.]
Примітки
- Данилевский, Григорий Петрович // Русский биографический словарь — СПб: 1905. — Т. 6. — С. 63–66.
- fedordostoevsky.ru
- Library of the World's Best Literature / за ред. (Ч. Д. Уорнер) — 1897.
- https://www.biografiasyvidas.com/biografia/d/danilevski_gregori.htm
- (Bibliothèque nationale de France) BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Данилевский Григорий Петрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. (А. М. Прохоров) — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- . Архів оригіналу за 6 лютого 2021. Процитовано 27 січня 2021.
Джерела
- П. Г. Усенко. Данилевський Григорій Петрович [ 25 вересня 2015 у Wayback Machine.] (Енциклопедія історії України) / редкол.: (В. А. Смолій) та ін. ; (Інститут історії України) НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — .
- (Українська радянська енциклопедія). Т. З. К., 1979. — С.237.
- (Авсеенко В. Г.) Мирович. Исторический роман в трех частях Григория Данилевского. «Русский вестник», 1879, № 9;
- Сокальский П. Поэзия труда и борьбы: По поводу 4-го полного издания «Сочинений Г. П. Данилевского». «Русская мысль», 1885, № 11–12;
- Уманець М. [Комаров М.] Г.Данилевський (Посмертна згадка). «Зоря», 1891, ч. 1;
- Трубачев С. С. Г. П. Данилевский. СПб., 1893;
- Данилевский М. Г. Г. П. Данилевский по личным его письмам и литературной переписке. Х., 1893;
- Семевский В. Петрашевцы: Студенты Толстов и Г. П. Данилевский, мещанин П. Г. Шапошников, литератор Катенев и Б. И. Утин. «Голос минувшего», 1916, № 11;
- Сидоров Н. О смерти Н. В. Гоголя: Неизданное письмо Г. П. Данилевского к О. М. Бодянскому. «Голос минувшего», 1919, № 1–4;
- Христюк П. Україна доби селянської реформи в творах Г. П. Данилевського. «Літературний архів», 1930, кн. 1–2;
- Свіясов Є. В. До історії написання праці Г. П. Данилевського «Основ'яненко». «Радянське літературознавство», 1980, № 12;
- Свиясов Е. В. Г. П. Данилевский в литературно-общественном процессе конца 1840-х — начала 1860-х гг. Л., 1982. class=zdan_lit>
- Авсеенко В. Г. Мирович. Исторический роман в трех частях Григория Данилевского. «Русский вестник», 1879, № 9;
- Сокальский П. Поэзия труда и борьбы: По поводу 4-го полного издания «Сочинений Г. П. Данилевского». «Русская мысль», 1885, № 11–12;
- Уманець М. [Комаров М.] Г.Данилевський (Посмертна згадка). «Зоря», 1891, ч. 1;
- Трубачев С. С. Г. П. Данилевский. СПб., 1893;
- Данилевский М. Г. Г. П. Данилевский по личным его письмам и литературной переписке. Х., 1893;
- Семевский В. Петрашевцы: Студенты Толстов и Г. П. Данилевский, мещанин П. Г. Шапошников, литератор Катенев и Б. И. Утин. «Голос минувшего», 1916, № 11;
- Сидоров Н. О смерти Н. В. Гоголя: Неизданное письмо Г. П. Данилевского к О. М. Бодянскому. «Голос минувшего», 1919, № 1–4;
- Христюк П. Україна доби селянської реформи в творах Г. П. Данилевського. «Літературний архів», 1930, кн. 1–2;
- Свіясов Є. В. До історії написання праці Г. П. Данилевського «Основ'яненко». «Радянське літературознавство», 1980, № 12;
- Свиясов Е. В. Г. П. Данилевский в литературно-общественном процессе конца 1840-х — начала 1860-х гг. Л., 1982.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет