Гранулометри́чний склад — кількісний розподіл зерен (грудок, шматків) за класами крупності. Визначається для гірських порід, корисних копалин, ґрунтів інших матеріалів.
У геології, гірн. справі, збагаченні корисних копалин, ґрунтознавстві, технології буд. матеріалів і інш. галузях техніки застосовують різні класифікації і шкали класів (фракцій) крупності. Класи звичайно позначають в мм.
У збагаченні корисних копалин класи крупніші і дрібніші даного розміру позначають знаками «+» і «-» відповідно. В табличній формі Ґ.с. представляють у вигляді відсоткового вмісту частинок кожного класу крупності. Графічне зображення Ґ.с. у вигляді безперервної залежності розміру частинок від їх вмісту наз. кривою розподілу.
Розрізняють інтегральні та диференційні криві розподілу. За результатами Ґ.а. складають таблиці, в яких відображають: клас (в мм); вихід окр. класів (за масою в кг і в %); сумарний (кумулятивний) вихід «по плюсу», тобто вихід сумарних залишків на ситі, або «по мінусу», тобто сумарний просів — підрешітний продукт (в %).
Для графічного відтворення даних аналізу також використовують прості, напівлогарифмічні і логарифмічні сітки. На осі абсцис відкладають розміри отворів контрольних сит, на осі ординат — сумарні залишки.
Ґ.с. — один з найважливіших факторів, що визначають якість матеріалу при збагаченні, якість вугільної шихти для коксування, транспортуючу здатність потоку пульпи тощо.
У геології при оцінці осадових гірських порід розрізняють валуни великі (понад 500 мм), валуни середні (500—250 мм), валуни дрібні (250—100 мм), гальку (100–10 мм), гравій грубий (10–5 мм), гравій дрібний (5–2 мм), пісок грубий (2–1 мм), пісок середній (0,5–0,25 мм), пісок дрібний (0,25–0,1 мм), алеврит (0,1–0,05 мм), порох (0,05–0,005 мм), глину (до 0,005 мм). Див. також ситовий склад.
Див. також Редагувати
Література Редагувати
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Папушин Ю. Л., Смирнов В. О., Білецький В. С. Дослідження корисних копалин на збагачуваність. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2006. — 344 с.
| Це незавершена стаття з технології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |