Гра́льний бі́знес — діяльність, пов'язана із влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), букмекерських контор, тоталізаторів, гральних автоматів за грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (крім державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій формі — поза банківськими установами або у майновій формі на місці. Казино, інші гральні місця (дома) повинні займати окремі приміщення або будівлі та мати гральний зал для відвідувачів (крім гральних автоматів та більярдних столів).
За країною Редагувати
Україна Редагувати
15 травня 2009 року в Україні Верховна рада приймає Закон України «Про Заборону грального бізнесу в Україні».
У законі уточнюється термін гральний бізнес, до якого відносять діяльність з організації, проведення та поданням можливості доступу до азартних ігор у казино, на ігрових автоматах, комп'ютерних симуляторах, у букмекерських конторах, в інтерактивних закладах, в інтернет казино незалежно від місця розташування сервера.
У березні 2017 року, за результатами опитування, проведеного соціологічною групою Рейтинг, лише 17 % вважають, що заборона грального бізнесу виявився успішним, 71 % українців вважає, що він виявився швидше або повністю неуспішним.
З моменту набуття чинності закону про заборону, гральний бізнес в Україні не перестав існувати, на початок 2017 року в Україні склалася парадоксальна ситуація: юридично гральний бізнес в країні заборонений, але фактично, він процвітає у вигляді «Лото Маркет», залів «Національної Лотереї», «Інтернет-клубів» та «Інтернет-кафе» під прикриттям вищих посадових осіб правоохоронних органів.
З 14 липня 2020 року Верховна Рада України ухвалила в другому читанні та у цілому закон про легалізацію грального бізнесу в Україні законопроєктом 2285-Д. Проведення азартних ігор дозволено за умови отримання ліцензії. Ліцензуванням та наглядом за цією сферою займається Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей, створена 23 вересня 2020-го.
Казахстан Редагувати
З 2007 року по всьому Казахстану було закрито всі казино та ігрові автомати, виключення було зроблено для міст Капчагай і Щучинськ. 2008 року відкрилося перше легальне казино Казахстану в гральній зоні Капчагай.
Мексика Редагувати
Азартні ігри дозволені в Мексиці за умови отримання відповідного урядового дозволу на здійснення ігрової діяльності від компетентного органу Мексики.
США Редагувати
Правове регулювання грального бізнесу завжди входило і входить в компетенцію влади штату, федеральна влада, як правило, цьому не перешкоджає. Про це, зокрема, говорить глава 15 (параграф 3001) Зводу законів Сполучених Штатів Америки, згідно з якою питання визначення видів азартних ігор, організація та проведення яких допускається в межах штатів, а також вік учасників азартних ігор знаходиться у веденні штатів. Федеральна влада в регулювання грального бізнесу втручалися всього кілька разів.
1951 року в країні приймається закон «Про транспортування ігрових пристроїв», 1961 року — закон «Про подорожі», 1970 року — закон «Про незаконний гральний бізнес» та 2000 року — закон «Про кінні перегони». Так, наприклад, відповідно до закону «Про транспортування ігрових пристроїв» (закон Джонсона) забороняється переміщення ігрових автоматів між штатами, в яких вони знаходяться під забороною. Крім цього закон передбачає проходження процедури реєстрації всіх компаній виробників і продавців грального обладнання, що здійснюють свою діяльність на території Сполучених Штатів Америки в міністерстві юстиції США.
У деяких штатах гральною діяльністю можуть займатися лише представники корінного населення Америки — індіанці. Казино в індіанських резерваціях починають з'являтися з 1989 рокув, після того, як 17 жовтня 1988 року Конгрес США прийняв закон про регулювання гральної діяльності індіанських племен, що встановив мінімальні обмеження на зайняття гральним бізнесом.
Казино легально діють в штаті Невада (у всіх населених пунктах, включаючи Лас-Вегас, Ріно і Карсон-Сіті), а також в Атлантік-Сіті (Нью-Джерсі) і в штаті Арканзас. [5] Крім цього, на всій території країни працюють гральні заклади в індіанських резерваціях (більше 300 казино), що, однак, має і негативні наслідки. Частина плавучих казино розташована по річці Міссісіпі і її притоках, з великих морських портів постійно ходять круїзні лайнери з казино на борту.
До 1994 року практично всі штати легалізували ті чи інші форми азартних ігор. Казино, як і інший гральний бізнес, повністю заборонений лише в Юті та на Гаваях.
Росія Редагувати
У Росії в першу половину 2000-х років спостерігався справжній бум грального бізнесу — в країні функціонувало близько тисячі казино. Проте 20 грудня 2006 року в Росії був прийнятий Федеральний Закон № 244 про регулювання грального бізнесу, згідно з яким всі заклади, що надають сервіс азартних ігор (крім лотерейних і букмекерських контор), повинні були бути винесені з міст в чотири спеціальні гральні зони: Янтарна (Калінінградська область), Сибірська Монета (Алтайський край), Примор'я (Приморський край) і Азов-Сіті (Краснодарський край, Ростовська область).
Оскільки з 1 липня 2009 року Федеральний Закон РФ № 244 повністю набрав чинності, казино не змогли легально існувати ніде в Росії, крім гральних зон. На момент закриття грального бізнесу в Москві працювало 33 казино.
Нелегальні казино Редагувати
З 1 липня 2009 року в РФ у всіх регіонах, включаючи Москву і Санкт-Петербург, частина казино повністю перейшла на нелегальне становище. У деяких регіонах були випадки відкриття нових підпільних казино.
На практиці це не призвело до їх закриття, а лише змусило перейти казино в тінь і використовувати протекцію впливових силових структур, яким платяться кошти за прикриття.
Джерела Редагувати
- Ковтун Євгеній. Правове регулювання грального бізнесу в Україні та іноземних державах. — ЗАО «И-Г-РОК». 2008. ISBN 978-966-2063-07-3
Література Редагувати
- Зайняття гральним бізнесом // Велика українська юридична енциклопедія. У 20 т. Т. 17. Кримінальне право / В. Я. Тацій (відп. ред.) та ін. — 2017. — С. 218. — ISBN 978-966-937-261-1.
Посилання Редагувати
- Гральний бізнес // Термінологічний словник з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму, фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та корупції / А. Г. Чубенко, М. В. Лошицький, Д. М. Павлов, С. С. Бичкова, О. С. Юнін. — Київ : Ваіте, 2018. — С. 185. — ISBN 978-617-7627-10-3.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- . www.kmu.gov.ua (ua). Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 27 жовтня 2020.