Го́цо або Гаудеш (мальт. Għawdex) — острів у Середземному морі, що входить до Мальтійського архіпелагу і є територією держави Мальти. Площа острова 67 км².
| Гоцо | |
|---|---|
| Għawdex | |
| Затока Рамла | |
| Карта | |
| Географія | |
| 36°03′ пн. ш. 14°15′ сх. д. / 36.050° пн. ш. 14.250° сх. д. | |
| Континент | Європа |
| Місцерозташування | Середземне море |
| Акваторія | Середземне море |
| Група островів | Мальта і Мальтійський архіпелаг |
| Площа | 67 км² |
| Довжина | 14 км |
| Ширина | 7,25 км |
| Берегова лінія | 14 км |
| Найвища точка | 194 м |
| Країна | |
| Мальта | |
| Адм. одиниця | Гоцо |
| Населення | 31 053 (2005) |
| Вебсайт | gozo.gov.mt |
| Гоцо Гоцо (Мальта) | |
| Гоцо у Вікісховищі |
Географія Редагувати
Острів Гоцо розташований за 6 кілометрів на північний захід від острова Мальта. Довжина острова становить 14 км, максимальна ширина — 7,25 км, довжина берегової лінії — 42,65 км.
Характерні риси ландшафту — горби з плоскими вершинами. Найвищою точкою острова є гора Та-Дбіджі з висотою 194 м. Інші вершини — Джордан (162 м), Та-Кульят (152 м). Зв'язок між островами здійснюється за допомогою поромної переправи, що перевозить як пасажирів, так і автомобілі. Судна курсують між портом Мджар на острові Гоцо і пристанню у бухті Чиркева острова Мальта.
Річки короткі, часто пересихають, лишаючи тільки глибокі русла. Найбільшими є Ілма, Іль-Ханаг, Ханзіра. Відповідно водні ресурси обмежені, тому було збудовано численні дрібні водосховища. На південному заході, біля підніжжя гори Та-Дбіджі, у верхів'ях річки Ілма, поширені джерела води.
Миси:
- крайня західна точка — мис Сан-Дімітрі
- крайня східна точка — мис Кала (Рас-іль-Кала)
- північні миси — Форна, Хена (Рас-іль-Хенка)
- західні миси — Вардія (Рас-іль-Вардія), Дуейра (Рас-ід-Дуейра)
- південні миси — Меліха, Рас-іль-Байда
Берегова лінія порізана, утворює численні бухти: на заході Дуейра, на півдні Шленді, на сході гавань Мджар, на півночі Дахлет-Корот, Ір-Рамла, Марсалфорн, Сан-Блас.
Населення Редагувати
Чисельність населення у 2005 році становила 31 053 осіб, з яких 6,414 проживало у найбільшому місті Вікторії.
Населені пункти:
- міста — Айнсілем, Вікторія (Рабат), Зебудж, Кала, Надур, Шаара, Шеукія;
- села — Айн-Мелел, Амар, Арб, Асрі, Бін-Джема, Бірбуба, Вардія, Іль-Касам, Іль-Пергла, Каура, Кбаяр, Керчем, Марсалфорн, Мджар, Муншар, Санат, Сан-Катальд, Сан-Лауренс, Санта-Лучия, Санту-Пітру, Та-Айн-Лукін, Та-Амар, Та-Іда, Тар-Рокон, Та-Точ, Та-Хамет, Та-Ченч, Та-Чині, Та-Шилеп, Та-Шленді.
Визначні пам'ятки Редагувати
Визначними пам'ятками острова є неолітичний мегалітичний храм Джгантія («місце гігантів»), збудований 3600-2500 років до нашої ери і цитадель у місті Вікторія з собором Санта-Марія. Біля села Арб розташована Базиліка Діви Марії Та'Піну.
На півночі розташовані піщані пляжі Рамла, Сан-Блас, Хондо-ір-Руммін. Також є Внутрішнє море Гоцо.
Легенди Редагувати
Гоцо часто ототожнюють з островом Огігія, описаним в Одісеї Гомера. На острові жила німфа Каліпсо. Вона надала прихисток Одісею, який врятувався з потонулого корабля.
Посилання Редагувати
- Мальта. Острів Гоцо [ 27 березня 2017 у Wayback Machine.]
- Сайт міністерства острова Гоцо [ 24 жовтня 2020 у Wayback Machine.](англ.)
- Діловий сайт острова Гоцо [ 4 травня 2022 у Wayback Machine.](англ.)
- Портал острова Гоцо [ 19 березня 2022 у Wayback Machine.](англ.)
Примітки Редагувати
- Дейвіс, Норман (1996). "Європа. Історія". Київ: Основи. с. 96. ISBN 978-966-500-338-0.