Горн (від нім. Horn — «ріг») — музичний інструмент, всіх мідних духових інструментів.
Горн нагадує трубу, але в ньому відсутній вентильний механізм, від чого його виконавчі можливості різко обмежені: горн може відтворювати ноти тільки в межах натурального звукоряду. Висота звуку при грі на горні може регулюватися тільки за допомогою амбушюра. Саме з цієї причини в оркестрах горн не вживається, але успішно застосовується в армії як сигнальний інструмент. У радянські часи горн, як і малий барабан, були незамінними атрибутами піонерських загонів і дружин (з впровадженням в піонертаборах радіовузлів сигнали горна стали передаватися по радіо в аудіозапису, також отримали широке розповсюдження і практикуються в дитячих таборах до сих пір (пісенні сигнали).
Історія Редагувати
Горн походить від стародавніх музичних і сигнальних інструментів, зроблених з рогів тварин (звідси назва). Перші сурми використовувалися як мисливські роги. Вони були зігнуті кільцем (зазвичай таких кілець було два, але бували й горна з одним або трьома кільцями), що робило їх схожими на валторну, і використовувалися для зв'язку між мисливцями, а також в каретах (тут сурми служили прообразом автомобільних гудків).
Перший горн, використаний в армії (це було в 1758 у в Ганновері), став «Halbmondblaser» («трубач півмісяця»). Свою назву цей горн отримав завдяки U-подібній формі. «Halbmondblaser» мав спеціальний ремінь, який кріпився до мундштука і перекидався через плече трубача. В 1764 у горн був завезений в Англію, де отримав поширення серед піхоти. Кавалерійськими полками горн ніколи не використовувався — його заміняла труба.
Різновиди Редагувати
У XIX столітті було створено безліч різних варіацій, таких як горн з клапанами або горн з клавішами. Клавішний горн був винайдений в Англії на початку XIX століття. Такий вид горна був дуже популярний аж до п'ятдесятих років XIX століття і вийшов з широкого вжитку після винаходу корнета. Корнет також іноді помилково приймають за різновид горна з клапанами, але це не так.
Горнами називали паровозні, а згодом і корабельні сигнали.
Див. також Редагувати
Література Редагувати
- Энциклопедия юного музыканта / Игорь Куберский, Е. В. Минина. — СПб.:ООО «Диамант», 2001. — 576 с.