Андрі́й Петро́вич Гонча́р (10 листопада 1936, Деньги, Київська область) — актор Одеського театру юного глядача імені Юрія Олеші, народний артист УРСР (1981), лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка 1982 року.
| Гончар Андрій Петрович | |
|---|---|
| Народився | 10 листопада 1936 (86 років) Деньги, Золотоніський район, Київська область, Українська СРР, СРСР |
| Громадянство | УРСР→ Україна |
| Діяльність | актор Одеського російського драматичного театру |
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого |
| Заклад | Одеський академічний драматичний театр імені А. Іванова |
| IMDb | ID 1539263 |
| Нагороди та премії | |
| |
Біографія Редагувати
Народився 10 листопада 1936 року в родині колкоспників у селі Деньги, тепер Золотоніський район, Черкаська область, Україна. 1960 року закінчив акторський факультет Київського інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого, майстерня Івана Чабаненка, викл. Л. А. Олійник.
В 1960—1961 — артист Чернігівського обласного театру ім. Т.Шевченка,
- 1961—1962 — Кримського російського драматичного театру ім. О. М. Горького,
- 1962—1964 — Камчатського обласного драматичного театру,
- 1964—1965 — Черкаського обласного драматичного театру,
- 1965—1970 — Одеського російського драматичного театру ім. А. Іванова,
- 1970—1973 — першого драматичного театру Групи радянських військ в Німеччині.
З 1973 — артист, з 1991 — художній керівник Одеського російського драматичного театру ім. А. Іванова.
Член Спілки театральних діячів України — з 1968.
1978 — заслужений артист УРСР, лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка 1982 року, нагороджений медалями «Ветеран праці» — 1987, «За доблесну працю» — 1970.
Починаючи 2009 роком — актор Одеського театру юного глядача.
За виконання головної ролі в спектаклі ТЮЗу «Потап Урлов» вдостоєний українсько-американської премії ім. Л. Бугової та І. Твердохліба — як найкращий актор року в Одесі театрального сезону 2009/2010.
Виконував в театрі такі ролі:
- Альбер — «Се ля ві, мій дорогий» Жана-Жака Брікера та Моріса Ласега,
- Чарнота — «Біг» Булґакова,
- Папа — «Кішка на розпеченому даху» Вільямса,
- Борис — «Конкурс» Ґаліна,
- Клаузен — «Перед заходом сонця» Гауптмана,
- Реджі — «Квартет» Гарвуда,
- Риппофратт — «Трактирниця» Ґольдоні,
- Зиков — «Зикови» Горького,
- Дятлов — «Третя патетична» Дятлова,
- Гнат — «Безталанна» Карпенка-Карого,
- Богдан — «Богдан Хмельницький» Корнійчука,
- Петро I — «Антихрист» Мережковського,
- Оронот — «Урок дружинам» Мольєра,
- Борис, Мамаєв — «Гроза», «Мудрець» Островського,
- Ігор — «Поки вона помирала» Птушкіної,
- Росс — «Остання зупинка» Ремарка,
- Геракл — «Сьомий подвиг Геракла» Рощіна,
- Микола I — «Людина вище своєї долі» Салинського,
- Казанець — «Стряпуха» Софронова,
- Блюхер, Андрій, Гоєвой, Анатолій, Василевський («Коли мертві оживають», «Люди в сірих шинелях», «Біля голубого Дунаю», «Суд матері», «Маршал Жуков» Рачади),
- Смірнов, Ґаєв — «Ведмідь», «Вишневий сад» Чехова,
- Єнукідзе — «Большевики» Шатрова,
- Тібальд, Дункан — «Ромео і Джульєтта»,
- «Макбет» Шекспіра,
- Руфій — «Цезар і Клеопатра» Шоу.
Зіграв такі ролі в кінофільмах:
- ДЕФА — «Стиглі вишні»,
- Кіностудія імені Олександра Довженка — «Ключі від неба», 1964, режисер Віктор Іванов,
- «Вигідний контракт», 1979, режисер Володимир Савельєв,
- «Геллі і Нок», 1995, режисер Вадим Іллєнко,
- Мосфільм — «Оборона Севастополя»,
- Одеська кіностудія — «Блакитний патруль» — 1974, режисер Теймураз Золоєв,
- «Важкий участок» — 1977, режисер В'ячеслав Колегаєв,
- «Артем» — 1978, режисери Микола Кошелєв та Валентин Морозов,
- «Пригоди Електроніка», 1979, режисер Костянтин Бромберг,
- «Тільки в мюзик-холі», 1980, режисер Микола Ковальський,
- «Депутатський час», 1980, режисер Олександр Павловський,
- «Довгий шлях в лабіринті» — 1981, режисер Василь Левін,
- «Золоті черевички», 1981, режисер Валентин Козачков,
- «Бій на перехресті», 1982, режисер Анатолій Тютюнник,
- «Весільний подарунок» — 1982, режисер Ролан Биков, Резо Есадзе та Олександр Ігішев
- «Подвиг Одеси», 1985, режисер Володимир Стрєлков,
- «Поїзд поза розкладом», 1985, режисер Олександр Гришин,
- «Золоте весілля», 1987, режисер Наталія Мотузко,
- «День кохання», 1990, режисер Олександр Полинников,
- «Господня риба», 1991, композитор Ігор Кантюков,
- Кіностудія імені Горького — «Хутірець в степу», 1970, режисер Борис Бунеєв,
- Узбекфільм — «Вогненні дороги», 1977—1984, режисер Шухрат Аббасов,
- серіал «Комедійний коктейль», 2002—2004, режисер Юрій Стицьковський, 19-а серія.
- 2007 — «Ліквідація», режисер Сергій Урсуляк.
Дочка Наталія — актриса Національного академічного драматичного театру ім. І.Франка; син Денис закінчив Одеський національний універиситет ім. І.Мечникова.
Посилання Редагувати
- Гончар Андрій Петрович на сайті IMDb (англ.)
- Гончар Андрій Петрович [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті Kinopoisk (рос.)
- Гончар Андрій Петрович [ 8 квітня 2015 у Wayback Machine.] на сайті kino-teatr.ru (рос.)
- Шевченківський комітет [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Кримологія [ 8 серпня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- Андрей Гончар [ 1 листопада 2020 у Wayback Machine.] // Одесский ТЮЗ им. Юрия Олеши (рос.)
| Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |