www.wikidata.uk-ua.nina.az

Голіцин Сергій Павлович Князь Сергій Павлович Голіцин 1815 1888 чернігівський губернатор дійсний статський радник та ген

Голіцин Сергій Павлович

Князь Сергій Павлович Голіцин (1815–1888) — чернігівський губернатор, дійсний статський радник та генерал-лейтенант (1878).

Голіцин Сергій Павлович
Народився 13 серпня 1815(1815-08-13)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Помер 2 лютого 1888(1888-02-02) (72 роки)
Полтава, Російська імперія
Країна  Російська імперія
Діяльність офіцер
Військове звання генерал-лейтенант
Рід Голіцини
Батько Pavel Golitsynd
Мати Varvara Kagulskayad
У шлюбі з Lyubov Apraksinad
Діти Lyubov Golitsynad і Varvara Golitsynad
Нагороди

Біографія ред.

Син князя П. О. Голіцина, онук графа С. П. Румянцева, спадкоємець рум'янцівського родового маєтку Троїцьке-Кайнарджі. Названий на честь діда. Народився у Санкт-Петербурзі 13 (25) серпня 1815 року, охрещений 24 серпня 1815 в Симеонівській церкві при сприйнятті графа М. П. Рум'янцева та графині дівчини П. н. Головіною.

Навчався у школі гвардійських підпрапорщиків разом із М. Ю. Лермонтовим. Служив ад'ютантом 2-ї гвардійської піхотної дивізії, якою командував спадкоємець, майбутній імператор Олександр II. В 1848 вийшов у відставку в чині капітана.

Князь С. П. Голіцин

У 1854—1858 роки жив за кордоном, будучи зарахований до місії в Штутгарті. Там Голіцин, «людина цікава і собі на умі», був «головним фактотумом у великої княгині Ольги Миколаївни».

У 1862—1870 роки очолював Чернігівську губернію. Відповідав за проведення у цих краях реформ селянської, судової та земської. Не дуже зручний вибір світових посередників Голіцин компенсував наполегливим, але тактовним відстоюванням селянських інтересів. В 1863 він був зроблений в дійсні статські радники, в цьому ж році отримав звання камергера; 30 серпня 1868 року був перейменований на генерал-майори; з 30 серпня 1874 — генерал-ад'ютант, 16 квітня 1878 проведений в генерал-лейтенанти і призначений членом Головного військово-шпитального комітету.

Помер 2 (14) лютого 1888 року і був похований у сімейній усипальниці на території некрополя садиби Троїцьке-Кайнарджі.

За відгуком А. М. Лазаревського, Голіцин був «безумовно людина чесна і добра, а до того ж безсрібник. Йому безсумнівно належала заслуга невинного більш-менш дозволу у Чернігівській губернії селянської справи. Він дав у губернії той тон, якого слухали та якому вторили посередники, бачачи, що тон дається наполегливий».

Сім'я ред.

Любов Петрівна Голіцина

Дружина (з 05 лютого 1837 року) — графиня Любов Петрівна Апраксина (13.03.1819-14.06.1882), фрейліна двору (1836), дочка графа Петра Івановича Апраксина (1784—1852) від його шлюбу з Єлі. На відгук сучасників, молода графиня Апраксина «була зіркою московського суспільства, вона полонила і вражала всіх блиском надзвичайної своєї краси і чудовими очима». Будучи безмірно добра, вона мала ще й неабиякий розум. Живучи в 1850-х роках за болючим своїм становищем з чоловіком у Штутгарті, княгиня Голіцина здобула сердечну приязнь королеви Ольги Миколаївни, яка часто відпочивала в її суспільстві, і користувалася її дружнім прихильністю і потім. Похована у сімейному усипальниці на території некрополя садиби Троїцьке-Кайнарджі.

Діти:

  • Варвара (08.12.1837 -1897), охрещена 25 грудня 1837 в Симеонівській церкві при сприйнятті графа С. П. Румянцева і бабусі В. С. Голіцин; Фрейліна двору, перший чоловік (з 1858) Олексій Сергійович Муханов, син від цього шлюбу Олексій. Другий чоловік (з 1868) князь Андрій Олександрович Лівен.
  • Ольга (26.08.1839 -1919), охрещена 14 вересня 1839 в Симеонівській церкві при сприйнятті діда князя П. А. Голіцина і тітки В. П. Шереметєвої; дружина Федора Миколайовича Рюміна (1835—1889).
  • Любов (1841—1910), фрейліна, дружина генерала Олександра Олексійовича Свічіна (1823—1896).
  • Микола (1848—1922), останній власник садиби Троїцьке-Кайнарджі.

Примітки ред.

  1. ЦГИА СПб. Ф. 19. — Оп. 111. — Д. 179. — С. 366. Метрические книги церкви Симеона и Анны.
  2. ↑ Мемуары графа С. Д. Шереметева / Федеральная архивная служба России. — М.: Из-во «Индрик», 2001. — Т. 1. — С. 258.
  3. ↑ Из записок Н. В. Исакова // Исторический вестник. — 1915. — Т. 141. — С. 93.
  4. Кн. Голицын. Сергей Павлов. [ 17 травня 2022 у Wayback Machine.] // Список генералам по старшинству. Исправлено по 1-е января 1885. — С. 243.
  5. ↑ А. М. Лазаревский. Отрывки из черниговских воспоминаний // Киевская старина. — 1901. — Т. 72, № 3. — С. 363.
  6. Записки графа М. Д. Бутурлина. Т. 1. — М.: Русская усадьба, 2006. — С. 387.
  7. ЦГИА СПб. ф.19. оп. 111. д. 283. с. 82. Метрические книги Симеоновской церкви.
  8. ЦГИА СПб. ф.19. оп.111. д. 303б. с. 623. Метрические книги Симеоновской церкви.

Література ред.

  • Голицыны, русские полководцы и государственные деятели // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Knyaz Sergij Pavlovich Golicin 1815 1888 chernigivskij gubernator dijsnij statskij radnik ta general lejtenant 1878 Golicin Sergij PavlovichNarodivsya 13 serpnya 1815 1815 08 13 Sankt Peterburg Rosijska imperiyaPomer 2 lyutogo 1888 1888 02 02 72 roki Poltava Rosijska imperiyaKrayina Rosijska imperiyaDiyalnist oficerVijskove zvannya general lejtenantRid GoliciniBatko Pavel GolitsyndMati Varvara KagulskayadU shlyubi z Lyubov ApraksinadDiti Lyubov Golitsynad i Varvara GolitsynadNagorodi Mediafajli u Vikishovishi Zmist 1 Biografiya 2 Sim ya 3 Primitki 4 LiteraturaBiografiya red Sin knyazya P O Golicina onuk grafa S P Rumyanceva spadkoyemec rum yancivskogo rodovogo mayetku Troyicke Kajnardzhi Nazvanij na chest dida Narodivsya u Sankt Peterburzi 13 25 serpnya 1815 roku ohreshenij 24 serpnya 1815 v Simeonivskij cerkvi pri sprijnyatti grafa M P Rum yanceva ta grafini divchini P n Golovinoyu 1 Navchavsya u shkoli gvardijskih pidpraporshikiv razom iz M Yu Lermontovim Sluzhiv ad yutantom 2 yi gvardijskoyi pihotnoyi diviziyi yakoyu komanduvav spadkoyemec majbutnij imperator Oleksandr II V 1848 vijshov u vidstavku v chini kapitana nbsp Knyaz S P GolicinU 1854 1858 roki zhiv za kordonom buduchi zarahovanij do misiyi v Shtutgarti Tam Golicin lyudina cikava i sobi na umi 2 buv golovnim faktotumom u velikoyi knyagini Olgi Mikolayivni 3 U 1862 1870 roki ocholyuvav Chernigivsku guberniyu Vidpovidav za provedennya u cih krayah reform selyanskoyi sudovoyi ta zemskoyi Ne duzhe zruchnij vibir svitovih poserednikiv Golicin kompensuvav napoleglivim ale taktovnim vidstoyuvannyam selyanskih interesiv V 1863 vin buv zroblenij v dijsni statski radniki v comu zh roci otrimav zvannya kamergera 30 serpnya 1868 roku buv perejmenovanij na general majori z 30 serpnya 1874 general ad yutant 16 kvitnya 1878 provedenij v general lejtenanti i priznachenij chlenom Golovnogo vijskovo shpitalnogo komitetu 4 Pomer 2 14 lyutogo 1888 roku i buv pohovanij u simejnij usipalnici na teritoriyi nekropolya sadibi Troyicke Kajnardzhi Za vidgukom A M Lazarevskogo Golicin buv bezumovno lyudina chesna i dobra a do togo zh bezsribnik Jomu bezsumnivno nalezhala zasluga nevinnogo bilsh mensh dozvolu u Chernigivskij guberniyi selyanskoyi spravi Vin dav u guberniyi toj ton yakogo sluhali ta yakomu vtorili poseredniki bachachi sho ton dayetsya napoleglivij 5 Sim ya red nbsp Lyubov Petrivna GolicinaDruzhina z 05 lyutogo 1837 roku grafinya Lyubov Petrivna Apraksina 13 03 1819 14 06 1882 frejlina dvoru 1836 dochka grafa Petra Ivanovicha Apraksina 1784 1852 vid jogo shlyubu z Yeli Na vidguk suchasnikiv moloda grafinya Apraksina bula zirkoyu moskovskogo suspilstva vona polonila i vrazhala vsih bliskom nadzvichajnoyi svoyeyi krasi 6 i chudovimi ochima 2 Buduchi bezmirno dobra vona mala she j neabiyakij rozum Zhivuchi v 1850 h rokah za bolyuchim svoyim stanovishem z cholovikom u Shtutgarti knyaginya Golicina zdobula serdechnu priyazn korolevi Olgi Mikolayivni yaka chasto vidpochivala v yiyi suspilstvi 3 i koristuvalasya yiyi druzhnim prihilnistyu i potim 5 Pohovana u simejnomu usipalnici na teritoriyi nekropolya sadibi Troyicke Kajnardzhi Diti Varvara 08 12 1837 7 1897 ohreshena 25 grudnya 1837 v Simeonivskij cerkvi pri sprijnyatti grafa S P Rumyanceva i babusi V S Golicin Frejlina dvoru pershij cholovik z 1858 Oleksij Sergijovich Muhanov sin vid cogo shlyubu Oleksij Drugij cholovik z 1868 knyaz Andrij Oleksandrovich Liven Olga 26 08 1839 8 1919 ohreshena 14 veresnya 1839 v Simeonivskij cerkvi pri sprijnyatti dida knyazya P A Golicina i titki V P Sheremetyevoyi druzhina Fedora Mikolajovicha Ryumina 1835 1889 Lyubov 1841 1910 frejlina druzhina generala Oleksandra Oleksijovicha Svichina 1823 1896 Mikola 1848 1922 ostannij vlasnik sadibi Troyicke Kajnardzhi Primitki red CGIA SPb F 19 Op 111 D 179 S 366 Metricheskie knigi cerkvi Simeona i Anny a b Memuary grafa S D Sheremeteva Federalnaya arhivnaya sluzhba Rossii M Iz vo Indrik 2001 T 1 S 258 a b Iz zapisok N V Isakova Istoricheskij vestnik 1915 T 141 S 93 Kn Golicyn Sergej Pavlov Arhivovano 17 travnya 2022 u Wayback Machine Spisok generalam po starshinstvu Ispravleno po 1 e yanvarya 1885 S 243 a b A M Lazarevskij Otryvki iz chernigovskih vospominanij Kievskaya starina 1901 T 72 3 S 363 Zapiski grafa M D Buturlina T 1 M Russkaya usadba 2006 S 387 CGIA SPb f 19 op 111 d 283 s 82 Metricheskie knigi Simeonovskoj cerkvi CGIA SPb f 19 op 111 d 303b s 623 Metricheskie knigi Simeonovskoj cerkvi Literatura red Golicyny russkie polkovodcy i gosudarstvennye deyateli Enciklopedicheskij slovar Brokgauza i Efrona v 86 t 82 t i 4 dop SPb 1890 1907 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Golicin Sergij Pavlovich amp oldid 36152330