Голландсько-Ост-Індійська операція

Голландсько-Ост-Індійська операція (1941–1942) — військова операція військ Нідерландів, Великої Британії, США та Австралії з захисту Голландської Ост-Індії (наразі Індонезія) і британських протекторатів на острові Борнео: Саравак, Північний Борнео та Бруней (зараз — частина Малайзії і Брунею) від вторгнення з боку Японії, проведена на Тихоокеанському театрі військових дій під час Другої світової війни.

Голландсько-Ост-Індійська операція
Друга світова війна, Війна на Тихому океані
Голландський крейсер «Де Рейтер»
Дата 14 грудня 1941 — 1 березня 1942 Місце Голландська Ост-Індія, Саравак, Північний Борнео, Бруней Причина Спроба Японії захопити Голландську Ост-Індії Результат Перемога Японії. Японія окупує Голландську Ост-Індію
Сторони
Нідерланди Британська імперія:  Велика Британія  Австралія  Нова Зеландія  США	Японія
Командувачі
Карел Доорман Арчибальд Вейвелл Томас Харт Хейн Тер Порті	Хісаіті Терауті Ібо Такахасі Дзісабуро Одзава
Сили
67 000 голландських солдатів, 8000 англійських і американських 7 крейсерів 27 есмінців 39 підводних човнів 58 літаків	50 000 солдат 3 лінкора 8 авіаносців 9 крейсерів 48 есмінців 18 підводних човнів до 500 літаків
Втрати
2383 людини загинуло, 59 733 потрапило в полон 5 крейсерів 3 есмінця потоплені	671 людина загинула 2 есмінця 11 транспортів 1 тральник потоплені

Бойові дії в Голландській Ост-Індії, на північному Борнео і в Сараваці

Після оголошення Сполученими Штатами ембарго на постачання нафти, збройні сили Японії (і особливо її військово-морський флот) опинилися в дуже важкому становищі. Існуючих нафтових запасів вистачило б ненадовго. Тому доступ до покладів нафти був для Японії одним із найважливіших завдань. Найближчі такі поклади були розташовані в Голландській Ост-Індії. Крім того там були поклади й іншої стратегічної сировини (каучук, олово).

Японські удари було завдано на п'яти напрямках, три з яких було спрямовано на Голландську Ост-Індію:

1. Операції в Південно-Китайському морі (Саравак, Північний Борнео, пізніше — південно-західне Борнео);
2. Операції в Макасарській протоці (Таракан і Балікпакан);
3. Операції на островах Молуккського архіпелагу (Целебес, Амбон, Тимор і Балі).

Два інших напрямки (Перл-Гарбор і Малайя) були якоюсь мірою допоміжними, спрямованими на те, щоб убезпечити операції в Голландській Ост-Індії та отримати доступ до ост-індійської нафти.

На початковому етапі операції командування японським флотом створило два оперативних з'єднання. Ці з'єднання отримали назви: Східне з'єднання вторгнення та Центральне з'єднання вторгнення. Східне з'єднання мало блокувати Яву зі сходу, захопивши острів Целебес (Кема, Манадо і Кендарі), острови Амбон, Макасар, Балі, Ломбок, а також Тимор. Центральне з'єднання повинно було діяти в першу чергу проти Борнео.

Для операцій на суходолі було створено Південну групу армій під командуванням генерала Хісаіті Терауті. Безпосередньо в Голландській Ост-Індії діяла 16-та японська армія.

Голландська колоніальна адміністрація розгорнула енергійну діяльність з організації оборони островів. Призовна кампанія розгорнулася як серед європейців, так і серед місцевого населення.

Примітки

1. Peter Post, William H. Frederick, Iris Heidebrinki and Shigeru Sato, ред (2010). «The War in the Pacific». The Encyclopedia of Indonesia in the Pacific War. Leiden: BRILL. ISBN 9004168664. 
2. . Архів оригіналу за 17 квітня 2011. Процитовано 17 грудня 2014. 

Використана література

1. А. Крозе. Голландський флот у Другій світовій війні / Пер. з англ. А. Хворих. — М. : ACT, 2005. — ISBN 5-17-026035-0.
2. Єргін Д. Видобуток. Всесвітня історія боротьби за нафту, гроші і влада. — М. : ДеНово, 1999. — ISBN 5-93536-001-2. з джерела 25 липня 2014
3. Джоуетт Ф. Японська армія 1931 — 1942. — М. : АСТ, 2003. — ISBN 5-17-019669-5. з джерела 16 лютого 2010