Олександр Єлізарович Годило-Годлєвський (7 січня 1880 — †?) — полковник Армії УНР.
| Олександр Єлізарович Годило-Годлєвський | |
|---|---|
| Полковник (15.4.1917) Полковник | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 7 січня 1880 Житомир |
| Смерть | †? після 1923 |
| Військова служба | |
| Приналежність | УНР |
| Війни / битви | Російсько-японська війна Перша світова війна Українсько-радянська війна |
| Командування | |
| завідувач артилерійської частини штабу Лівобережного фронту Дієвої армії УНР. | |
Життєпис Редагувати
Походив із дворян Києва. Народився 7 січня 1880 в Житомирі. Закінчив Володимирський Київський кадетський корпус, Михайлівське артилерійське училище (1901), вийшов підпоручиком до 5-го мортирного артилерійського полку. У складі 5-ї Східно-Сибірської стрілецької артилерійської бригади брав участь у Російсько-японській війні. Був контужений.
Згодом служив у 5-й резервній артилерійській бригаді (Волочиськ). З 1911 р. — у 47-й артилерійській бригаді (Саратов). На чолі 5-ї батареї цієї бригади пішов на Першу світову війну. З 31 березня 1916 р. — командир 2-го дивізіону 47-ї артилерійської бригади. У 1917 р — начальник 47-ї артилерійської бригади. З 15 квітня 1917 р. — полковник.
З 2 лютого 1918 р — рівненський повітовий військовий комендант. З 12 квітня 1918 р. — помічник губернського коменданта Поділля. З 6 червня 1918 р — рівненський повітовий комендант. З 20 вересня 1918 р — начальник артилерійської частини штабу 6-го Полтавського корпусу Армії Української Держави.
З 1 січня 1919 р — завідувач артилерійської частини штабу Лівобережного фронту Дієвої армії УНР. З 1 лютого 1919 р. — завідувач артилерійської частини Запорізького корпусу Дієвої армії УНР. З 25 березня 1919 р — начальник постачання Запорізького корпусу. З 1 квітня 1919 р. — начальник постачання Східного фронту Дієвої армії УНР (одночасно — командир панцерного потягу).
З 15 квітня 1919 р — начальник комісії по прийому та класифікації майна Східного фронту, переданого румунській владі. У 1919—1920 рр. служив у Корпусі кордонної охорони УНР. У квітні 1920 р. — організатор та командир 14-го стрілецького куреня 5-ї бригади 2-ї (згодом — 3-ї Залізної) дивізії Армії УНР. Був поранений у ногу. З кінця липня 1920 р — приділений до штабу 3-ї Залізної стрілецької дивізії. Начальник Школи хорунжих воєнного часу 3-ї Залізної дивізії Армії УНР.
З 1923 р. жив на еміграції в м. Тарнів. Подальша доля невідома.
Джерела інформації Редагувати
- ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 1. — Спр. 87. — С 45-48; Оп. 2. — Спр. 653. — С 57-60;
- Середа М. Отаман Божко//Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1930. — Ч. 1. — С 10-12;
- Криловецький І. Мої спогади з часів збройної визвольної боротьби//За Державність. — Торонто. — 1964. — Ч. 10. — С. 220—230;
- Антончук Д. «Вапнярська Республіка»// За Державність. — Варшава. — 1939. — № 9. — С. 162; Героїчний бій під Чорним Островом. — Торонто. — 1961.
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
- Литвин М. Р., Науменко К. Є. Збройні сили України першої половини XX ст.
- Генерали і адмірали / Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України. — Львів; Харків: «Видавництво Сага», 2007. — 244 с. Стор.67-68