Глеки з бородачами (нім. Bartmannskrug) — уславлені зразки кераміки Німеччини доби середньовіччя і сучасності.
Історія Редагувати
Наявність відповідних копалин і працьовитих майстрів, здатних використовувати будь-які природні дари, сприяла формуванню в рейнській області керамічного виробництва. Поширення ремесла призвело як до урізноманітнення асортименту, так і до значного удосконалення технологій виготовлення кераміки. Згодом м'яку і нетривку кераміку замінили на довготривку, міцну, з різнобарвною поливою. Уславленою сторінкою керамічного виробництва Німеччини стане як виготовлення посуду із кам'яної маси, так і віднайдення рецептури власної порцеляни в 1709 року, аналоги якої дорівнювали за якістю чи навіть перевищували її в порівнянні з порцеляною Китаю (Беттгер Йоганн Фрідріх).
Посуд і глеки із кам'яної маси були настільки якісними, що ними широко торгували як з містами Нідерландів і Британії на заході, так і Новгородом, Псковом, Петербургом на сході. Міцний німецький посуд узяв в далекий похід на Тихий океан капітан Вітус Берінг. А німецький синьо-білий глек з розкопок на місті стоянки експедиції Берінга прикрасив Російський державний музей Арктики і Антарктики в Петербурзі.
Культурним феноменом стануть і керамічні глеки і кухлі з бородачами, що походять з рейнської області. Було відомо декілька керамічних центрів, котрі були розташовані поблизу міста Кельн і, згодом, в самому місті, котрі виробляли популярні горшики і кухлі. Зазвичай глеки мали маску бородатого чоловіка на горлі, більш-менш реалістично відтворену. Чому саме він, невідомо, як невідоме і походження цього символу. Бородач поданий як маска без тулуба, часто в оточенні з рослинним візерунком. В коротку добу німецького відродження було виготовлено декілька глеків з бородачем і його тулубом до колін в тогочасному одязі, з подробицями і реалістичними деталями. Капелюх персонажа виконували з металу і той слугував кришкою вузької горловини. Вважають, що ці фігурні глеки слугували для утримання пива або збереження вина. Відомо, що подібні глеки з бородачем десятиліттями слугували в сільських районах Німеччини, їх брали в поле. Рештки розбитих глеків з бородачами знайдені на розкопках в різних містах Німеччини, в Британії, Голландії тощо. Ознакою місцевого, німецького колориту стали глеки з бородачами в натюрмортах німецького художника Георга Флегеля ( 1566—1638).
В 19 столітті глеки з бородачами стають предметами колекціонування. Саме з приватних колекцій надійшли відомі зразки глеків з бородачами, котрі зберігає і експонує Музей Вікторії й Альберта, Лондон.
Традиція виготовлення фігурних глеків з бородачами підтримана і в 20 столітті. Вони стануть темою незвичних німецьких фонтанів. Найбільший за розмірами глек із бородачем встановлений в місті Фрехен. Його висота дорівнює 2 метри 40 сантиметрів.
Джерела Редагувати
- Karl Göbels: Rheinisches Töpferhandwerk, gezeigt am Beispiel der Frechener Kannen-, Düppen- und Pfeifenbäcker, herausgegeben von der Stadt Frechen. Bartmann-Verlag GmbH, Frechen 1971
- Theodor W. Adorno: Noten zur Literatur, Suhrkamp, Frankfurt/M. 1998, ISBN 3-518-27955-6
- Ernst Bloch Geist der Utopie, (Werkausgabe; Bd. 3), Suhrkamp, Frankfurt/M. 1991, ISBN 3-518-28152-6
- Martin Heidegger: Vorträge und Aufsätze, Klett-Cotta, Stuttgart 2004, ISBN 3-608-91090-5
- Ingeborg Unger: Kölner und Frechener Steinzeug der Renaissance. Die Bestände des Kölnischen Stadtmuseums. Hrsg. von Werner Schäfke. Publikationen des Kölnischen Stadtmuseums Band 8. 549 Seiten. Verlag Kölnisches Stadtmuseum, Köln 2007. ISBN 978-3-940042-01-9
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Глеки з бородачами |