Глазирін Володимир Іванович Володимир Іванович Глазирін нар 1909 1909 селище Воткінський завод Сарапульського повіту Вят

Володимир Іванович Глазирін (нар. 1909(1909), селище Воткінський завод Сарапульського повіту Вятської губернії, тепер місто Воткінськ Удмуртської Республіки, Російська Федерація — 17 вересня 1976, місто Москва, Російська Федерація) — радянський діяч, інженер, директор Ново-Краматорського заводу важкого машинобудування імені Сталіна Сталінської області. Депутат Верховної Ради УРСР 4—5-го скликань.

Глазирін Володимир Іванович

рос. Владимир Иванович Глазырин

Народився

1909
селище Воткінський завод Сарапульського повіту Вятської губернії, тепер місто Воткінськ Удмуртської Республіки, Російська Федерація

Помер

17 вересня 1976
місто Москва

Поховання

Національність

Діяльність

Партія

Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Глазирін.

Біографія ред.

Народився у родині робітника Воткінського заводу. У 1928 році закінчив машинобудівний технікум. З 1928 року працював техніком-механіком, начальником відділу технічного контролю Пермського заводу сільськогосподарських машин, начальником інструментального цеху Запорізького моторного заводу.

Член ВКП(б) з 1941 року.

У 1941—1947 роках — начальник відділу Уральського заводу важкого машинобудування імені Серго Орджонікідзе у місті Свердловську, РРФСР. Без відриву від виробництва закінчив політехнічний інститут.

У 1947—1952 роках — начальник спеціального відділу, начальник експериментального цеху «Уралмашзаводу» у місті Свердловську.

У 1952—1954 роках — директор Московського заводу підйомно-транспортного обладнання «Підйомник».

У 1954—1963 роках — директор Ново-Краматорського заводу важкого машинобудування імені Сталіна (імені Леніна) Сталінської (з 1961 року — Донецької) області.

У 1963 — березні 1966 року — начальник управління Ради народного господарства СРСР.

12 квітня 1966 — 17 вересня 1976 року — заступник голови Державного комітету Ради Міністрів СРСР із матеріально-технічного постачання (Держпостачу СРСР).

Похований на Ново-Дівочому цвинтарі міста Москви.

Нагороди ред.

орден Леніна (17.06.1961)
два ордени Трудового Червоного Прапора (31.12.1966, 18.07.1969)
три ордени «Знак Пошани» (5.06.1942, 20.04.1956, 27.12.1957)
орден Червоної Зірки (5.08.1944)
орден Дружби народів (29.12.1973)
медалі

Джерела ред.

газета «Радянська Донеччина» (Сталіно) — лютий 1955 року.
Владимир Иванович Глазырин (рос.)

Це незавершена стаття про політичного діяча.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.