Наказний гетьман (отаман) — в Україні у XVII—XVIII столітті особа, що тимчасово обіймала посаду гетьмана (отамана).
Наказного гетьмана обирала козацька старшина чи призначала генеральна старшина, як правило зі свого складу в разі смерті (в цьому випадку наказний гетьман виконував обов’язки до обрання постійного гетьмана) або тривалої відсутності гетьмана (отамана). Призначали наказного гетьмана (найчастіше з полковників) також для очолення у поході козацького війська, коли гетьман залишався у своїй резиденції.
Призначення наказного гетьмана оформлялося універсалом, а з 1720-х років — царським указом. Деякі наказні гетьмани очолювали державу лише кілька років: Яким Сомко (1660—1663), Павло Полуботок (1722—1724).
Джерела та література Редагувати
- Ю. А. Мицик. Гетьман наказний, Наказний гетьман // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 100. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
- Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.- Луцьк: Вежа, 2000.
- Довідник з історії України. За ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993.
Посилання Редагувати
- Наказний гетьман // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.