Географія населення — наука, що вивчає закономірності і просторові особливості формування і розвитку сучасного населення і населених пунктів в різних соціальних, економічних, історичних і природних умовах.
Основні напрямки Редагувати
У географії населення виділяють два напрямки:
- дослідження населення окремих країн і їх частин;
- дослідження мереж і територіальних систем населених пунктів з аналізом регіональних відмінностей в типах і формах розселення; первинною одиницею спостереження тут є окремий населений пункт.
Обидва напрямки тісно пов'язані між собою.
Географія населення вивчає:
- регіональні відмінності в відтворенні (природному русі) населення, в його демографічній структурі;
- соціальний склад населення;
- етнічний склад населення;
- трудові ресурси та їх використання;
- інтенсивність, склад та напрямки міграцій;
- густоту населення і типи заселення території;
- регіональні відмінності в способі життя;
- зв'язки розселення населення з розташуванням виробничих сил.
У зв'язку з цим сформувались розділи географії населення:
- географія трудових ресурсів;
- географія міграцій;
- географія поселень та інші.
Як особливий науковий напрямок сформувалась географія культури.
Географія населення тісно пов'язана з демографією (геодемографією), етнографією (на стиці з якою вникла етнічна географія), соціологією, економікою, містобудуванням, районним плануванням і іншими науковими дисциплінами, що вивчають населення, його розселення, міські і сільські поселення.
Дослідження по географії населення мають значення для практики територіального планування, покращення територіальної організації населення та інше.
З історії географії населення Редагувати
Населення розглядається географією з часу її виникнення, але географічні дослідження, спеціально присвячені населенню, з'являються тільки в XIX ст., а в якості особливої дисципліни, або розділу географічної науки, географія населення формується, мабуть, тільки в першій половині XX ст. Велику роль зіграли праці представників антропогеографии (Ф. Ратцель) і французької географії людини (П. Відаль де ла Блаш, Ж. Брюн, А. Деманжон).
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Географія населення // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2022. — ISBN 966-02-2074-X.
Література Редагувати
- Голіков А. П. та ін. Вступ до економічної і соціальної географії. — К.: Либідь, 1996.
- Гудзеляк І. Географія населення: Навчальний посібник. — Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. + іл.
- Паламарчук М. М., Паламарчук О. М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії. — К.: Знання, 1998.
- Топчієв О. В. Основи суспільної географії. — Одеса: Астропринт, 2001.
- (рос.) Брук С. И. Население мира. Этнодемографический справочник. — М. : АН СССР Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая, 1981. — С. 880.
- (рос.) Копылов В. А. География населения: учебное пособие — М., 2005.
- (рос.) Лаппо Г. М. География городов. — М.: Мысль, 1971.
- (рос.) Население и трудовые ресурсы: Справочник. — М.: Мысль, 1990.
- (рос.) Географический энциклопедический словарь. — М.: «Советская энциклопедия», 1988. стор. 58.