Географія культури — одна із самостійних галузей суспільної географії, що вивчає територіальне розповсюдження культури у межах географічного простору. В рамках дисципліни розглядається характеристика особливостей культури окремих регіонів. Окремий напрямок — історична географія культури.
Специфікою географії культури, як науки, є те, що з одного боку вона найменш розвинена, а з іншого — геокультурна складова географії в цілому є однією з найдавніших.
Атрибути науки Редагувати
Об'єктом вивчення географії культури є територіальні комплекси (системи) культури. Предметом вивчення є територіальна організація культури та її компонентів — матеріальних і духовних.
Структура географії культури за Любіцевою О. О.:
- Географія релігії, що вивчає геопросторову організацію релігійної сфери;
- Географія мистецтва — досліджує територіальну спільність видів, стилів та форм мистецтва;
- Географія способу життя — вивчає форми організації життєдіяльності суспільства, соціумів, сформовані ними комплекси матеріальної та духовної культури.
Див. також Редагувати
Література Редагувати
- Пістун М. Д. Основи теорії суспільної географії.— К.: Вища школа, 1996. — 232 с.
- Шаблій О. Суспільна географія: теорія, історія, українознавчі студії. — Львів: ЛНУ, 2001. — 744 с.
- (нім.) Wirth E. Theoretische Geographie: Grundzuge einer Theoretische Kulturgeographie. — Stuttgart: Teubner, 1979. — 336 s.
- (англ.) David Atkinson. Cultural Geography. London — New York: I.B.Tauris & Co Ltd, 2005. — 224 р.
- (рос.) Дружинин А. Г. География культуры: теоретико-методический аспект. — Ростов-на-Дону, 1989.
Посилання Редагувати
- / О. Г. Бродовська, С. Л. Капіруліна. — Кам'янець-Подільський: Аксіома, 2010. — 84 с.
- Людмила Нємець, Наталія Моштакова Деякі особливості географії культури (на прикладі Луганського регіону).
- Від традиційної до нової культурної географії [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.].