Генрик Людвік Любомирський (пол. Henryk Ludwik Lubomirski; 15 вересня 1777 — 20 жовтня 1850) — польський шляхтич, князь, літературний куратор, меценат мистецтв, засновник Музею князів Любомирських у Львові і Пшеворського маєтку, мальтійський командор з 1800 року.
| Генрик Любомирський | |
|---|---|
| пол. Henryk Lubomirski | |
| Народився | 15 вересня 1777[…] Рівне |
| Помер | 20 жовтня 1850[…] (73 роки) Дрезден, Німецький союз |
| Країна | Річ Посполита |
| Діяльність | колекціонер мистецтва, меценат, посадова особа, землевласник, політик, видавець |
| Галузь | політична діяльність, меценатство, музеєзнавство і видавнича справа |
| Знання мов | польська |
| Членство | Краківське наукове товариствоd |
| Суспільний стан | шляхтич[d][…] |
| Рід | Любомирські |
| Батько | Юзеф Любомирський |
| Мати | Людвіка Сосновськаd |
| Брати, сестри | Гелена Любомирськаd і Фридерик Любомирськийd |
| У шлюбі з | Тереза Чарторийськаd |
| Діти | Ізабела Марія Любомирськаd, Єжи Генрик Любомирськийd, Ядвіга Любомирськаd і Дорота Любомирськаd |
| | |
|
Біографія ред.
Народився 1777 року у Рівному. Значний вплив на його виховання мала його далека тітка Ізабела Любомирська, уроджена Чарторийська (1736—1816). Вона мала лише дочок, тому оточувала прийомного сина надмірною турботою. З 1783 року (у віці семи років) він супроводжував її у мандрівках Європою, де прославився своєю винятковою красою. Його портрети створювали видатні художники епохи (Антоніо Канова, Елізабет Віже-Лебрен, Марія Косвей). Перебуваючи в Парижі з 1785 по 1789 роки, навчався у Сципіоне П'яттолі. Потім у Ланьцуті та Відні його опікунами в 1791—1796 роках були Симон Антуан Жан Л'Юльє та Готфрід Ернест Ґроддек.
Завдяки впливу тітки Ізабели він здобув міцне становище при дворі Габсбургів у Відні. З 1796 — Мальтійський лицар, з 1795 — камергер. У 1809 р. після вступу війська Варшавського Герцогства у Галичину призначений Юзефом Понятовським головою адміністративного управління Краківського округу. У 1810—1813 роках був префектом Краківського департаменту. У той час він фінансував одну піхотну роту армії Герцогства. У 1813 році він став членом масонської ложі «Забобон переможений» .
Після 1815 року назавжди повернувся до Галичини. У 1817 році увійшов до Галицького сейму. Ще за його життя Пшеворський палац став одним із центрів громадсько-культурного життя тогочасної Галичини .
Успадкувавши у 1818 році, після смерті Ізабели Любомирської, її палац у Відні з цінною бібліотекою та колекцією творів мистецтва, а також частину мистецьких колекцій з Ланьцута, він перевіз ці колекції до Пшеворська. Ці колекції завдяки закупівлям значно розширилися, створивши тут важливий музейний центр. Серед інших він колекціонував зброю, медалі, нумізматичні та історичні пам'ятні речі, а також цінні гравюри та рукописи. Разом з Юзефом Максиміліаном Оссолінським він став співзасновником Національного інституту імені Оссолінських. У 1823 році вони уклали угоду, за якою він погодився включити свої колекції до фонду Оссолінських за умови надання його родині спадкового літературного опікунства над Департаментом і відокремлення колекцій у формі Музею князів Любомирських. У 1826 році угода була схвалена Галицьким сеймом. У 1829 році він розпочав перебудову будинку бібліотеки у Львові для потреб музею.
З початком Листопадового повстання фінансово та дипломатично підтримував Національний уряд. Підтримуючи зв'язок з Адамом Чарторийським і використовуючи свої значні зв'язки, шукав підтримки для повстання в Австрії, а також фінансував Вісланський легіон. Після поразки повстання він опинився під наглядом поліції, але зумів запобігти неминучій конфіскації музейних колекцій. Після тривалого розслідування в 1837 році імператор Фердинанд звільнив його від відповідальності за розповсюдження повстанських друків. У 1847 році він передав право на інститут Оссолінського синові Єжи Генрику .
З 1834 року він докладав зусиль для створення Пшеворського маєтку, спочатку майорату, а потім ординації, який остаточно завершив після його смерті його син Єжи Генрик у 1869 році
Сім'я ред.
Народився в польській поміщицькій родині, він був сином Юзефа Олександра (1749—1817) і Людвіки, уродженої Сосновської (1751—1836). Його братом був Фридерик Вільгельм Любомирський (1779—1848). З 1807 чоловік Терези, уродженої Чарторийської (1785—1868). У них були діти: Дорота (1807—1832), Ізабела Марія (1808—1890) дружина Владислава Сангушка (1803—1870), Ядвіга Юлія (1815—1895) дружина князя Ежена Шарля де Ліньє (1802—1880) та перший пшеворський ординат князь Єжи Генрик Любомирський (1817—1872).
Картини із зображенням Генрика Любомирського в дитинстві ред.
Родовід ред.
| Александер Міхал Любомирський | ||||||||||||||||
| Єжи Александер Любомирський (1666-1735) | ||||||||||||||||
| Катажина Анна Сапєга | ||||||||||||||||
| Станіслав Любомирський (1704-1793) | ||||||||||||||||
| Кшиштоф Штарцгаузен | ||||||||||||||||
| Йоанна Кароліна Старцгаузен | ||||||||||||||||
| ? | ||||||||||||||||
| Юзеф Любомирський (1751-1817) | ||||||||||||||||
| Казимир Олександр Потій | ||||||||||||||||
| Антоній Потій (????-1749) | ||||||||||||||||
| Анна Тереза Леттов | ||||||||||||||||
| Людвіка Гонората Поцеївна (1726-1786) | ||||||||||||||||
| Стефан Загоровський | ||||||||||||||||
| Розалія Загоровська | ||||||||||||||||
| Ядвіга Сачко | ||||||||||||||||
| Генрик Людвік Любомирський (1777-1850) | ||||||||||||||||
| Октавіан Сосновський | ||||||||||||||||
| Марцин Сосновський | ||||||||||||||||
| Катажина Замєховська | ||||||||||||||||
| Юзеф Сильвестр Сосновський (1729-1783) | ||||||||||||||||
| ? | ||||||||||||||||
| Теофіла Крушинська | ||||||||||||||||
| ? | ||||||||||||||||
| Людвіка Сосновська (1751-1836) | ||||||||||||||||
| ? | ||||||||||||||||
| Януш Деспот-Зенович | ||||||||||||||||
| ? | ||||||||||||||||
| Текля Деспот-Зенович (1731-????) | ||||||||||||||||
| ? | ||||||||||||||||
| Катажина Александрович | ||||||||||||||||
| ? | ||||||||||||||||
Примітки ред.
- ↑ RKDartists
- ↑ тезаурус CERL — Consortium of European Research Libraries.
- ↑ Dr. Constant v. Wurzbach Lubomirski, Heinrich Fürst // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 16. — S. 118.
- ↑ http://tnk.krakow.pl/czlonkowie/lubomirski-henryk/
- ↑ Czech National Authority Database
- Jerzy Baranowski, Marcin Libicki, Andrzej Rottermund, Maria Starnawska, Zakon Maltański w Polsce, Warszawa 2000, s. 213.
- ↑ Marian Tyrowicz, Lubomirski Henryk (1777—1850), Polski Słownik Biograficzny, t. 18, s. 9–11.
- Ciąg dalszy Kalendarzyka narodowego i obcego na rok … 1792, czyli II część, z konstytycyami od roku 1788 dnia 6 października do roku 1791 dnia 23 grudnia przez daty oznaczonemi, s. 428.
- Tomasz Knopp, Prefekci Księstwa Warszawskiego: przyczynek do portretu zbiorowego, w: Studia Historyczne, Tom 55, Numer 3-4 (2012) s. 362.
- Stanisław Małachowski-Łempicki, Wykaz polskich lóż wolnomularskich oraz ich członków w latach 1738—1821, w: Archiwum Komisji Historycznej, t. XIV, Kraków 1930, s. 248.
- Małgorzata Wołoszyn, Historia Ordynacji Przeworskiej Książąt Lubomirskich, Katalog wystawy, Rzeszów 2017, s. 19.
- Jerzy Sewer Dunin-Borkowski, Almanach błękitny: genealogia żyjących rodów polskich, Warszawa-Lwów 1908, s. 58.
Посилання ред.
- Pasaż Wiedzy — Muzeum Wilanowskie — Biogram Henryka Lubomirskiego
- Encyklopedia Krakowa — Biogram Henryka Lubomirskiego
- Henryk Lubomirski — dokumenty w bibliotece Polona