Султан Гелісханов (народився 1955 року) — чеченський діяч органів внутрішніх справ та органів державної безпеки, державний діяч, міністр внутрішніх справ ЧРІ, начальник Департаменту державної безпеки Ічкерії.
| Гелісханов Султан | ||
|---|---|---|
| бригадний генерал | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 1955 | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 1981-2006 | |
| Приналежність | СРСР Чеченська республіка Ічкерія Росія | |
| Війни / битви |
| |
| Командування | ||
| ||
З 1993 по березень 2005 років очолював спецслужби Ічкерії, учасник першої російсько-чеченської війни. Бригадний генерал ЧРІ (1996).
Життєпис ред.
Султан Гелісханов народився в 1955 році у засланні в Казахстані. Згідно з деякими джерелами, належить до тейпу Ялхорой і походить із села Ялхорой.
З 1975 року працював у Гудермес автотехнічному господарстві. Невдовзі став начальником автоколони.
1981 року став автоінспектором. Випускник Саратовської школи ДАІ та Ростовської вищої школи міліції при Академії МВС СРСР. У 1991 році, до моменту приходу влади Джохара Дудаєва, у званні майора очолював ДАІ Гудермеса.
1992 року Гелісханов очолив ГУВС Гудермеса. Наступного року його зняли з посади через підозри в причетності до пограбувань залізничних поїздів. У квітні 1993 року Гелісханов стає міністром внутрішніх справ Ічкерії. У вересні цього ж року очолив департамент держбезпеки. Ним було сформовано полк національної гвардії, який використовувався владою для боротьби з опозицією.
З початку першої російсько-чеченської війни Гелісханов брав участь у бойових діях. Наприкінці січня наступного року змушений був відступити до Гудермесу, який перетворив на укріплений район. У березні 1995 року Гелісханов очолив особливий відділ при міністерстві оборони Ічкерії, функцією якого було знищення співробітників російських спецслужб і чеченців, які з ними співпрацювали.
Наприкінці 1995 року його було знято з усіх постів. Є версія, що причиною стали сепаратні переговори Гелісханова з Москвою, які здійснювалися всупереч бажанню Дудаєва.
У 1995 році разом з Салманом Радуєвим захопив і утримував десять днів місто Гудермес.
Після вбивства Дудаєва Гелісханов стає в Ічкерії самостійною фігурою. Ймовірно, це було пов'язано з його фінансовою незалежністю, яку він отримав завдяки контролю над кустарним нафтовим бізнесом у районі Гудермеса. Також він мав зв'язки з чеченськими кримінальними угрупованнями в Росії.
На початок Другої російсько-чеченської війни Гелісханов контролював 150 бойовиків. Його формування не брали активної участі у бойових діях та були розпущені «до особливих розпоряджень».
У 2006 році Гелісханов здався російським військам, після чого його допитали і відпустили додому до Гудермеса. Єдиним звинуваченням, що можна було йому пред'явити, був напад на міліціонерів з Твері влітку 2005 року в Шалінському районі (Чечня), який призвів до загибелі семи осіб. Але довести причетність Гелісханова до цього нападу не вдалося.
Відносно нього було порушено справу за фактом участі у незаконних збройних формуваннях.
Примітки ред.
Література ред.
- Зелимхан Яндарбиев. Чечения — битва за свободу.
- Геннадий Трошев. Моя война. Чеченский дневник окопного генерала.
Посилання ред.
- Андрей Кузнецов (29 березня 2006). Из подполья с чистой совестью. Lenta.ru. оригіналу за 3 березня 2021. Процитовано 23 липня 2019.