Гвардійське Тернопільський район Гварді йське село в Україні у Золотниківській сільській громаді Тернопільського району

49°13′10″ пн. ш. 25°16′18″ сх. д. / 49.21944° пн. ш. 25.27167° сх. д. / 49.21944; 25.27167Координати: 49°13′10″ пн. ш. 25°16′18″ сх. д. / 49.21944° пн. ш. 25.27167° сх. д. / 49.21944; 25.27167

Водойми

річка Гниловоди

Відстань до
районного центру

45 км

Місцева влада

Адреса ради

48141, с. Гвардійське

Карта

Гвардійське

Мапа

Гвардійське у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Гвардійське.

Поштове відділення — Котузівське.

Населення — 438 осіб (2001).

Географія ред.

Селом тече річка Гниловоди.

Історія ред.

Перша писемна згадка — 1785. Діяли товариство «Просвіта», кооператива.

За радянських часів у селі діяв колгосп «Молода гвардія», що мав у користуванні 1 тисячу гектарів сільськогосподарських угідь. Провідними галузями були рільництво і тваринництво м'ясо-молочного напрямку. Також діяли: 8-річна школа, будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт.

Символіка ред.

Затверджена 31 травня 2005 р. рішенням № 12 сесії сільської ради.

Автори — Орест Скоп, Стефан П'ятничко, Данило Бугай.

Герб ред.

У щиті, понижено перетятому зеленим і лазуровим, вузька понижена золота балка. У першій частині в правому верхньому куті золотий розширений хрест, у лівому верхньому куті золотий колос. У другій частині виникає срібна купина з трьома золотими очеретинками, середня вище, супроводжуваними зверху двома золотими співоберненими рибами. Поверх всього золота фігура вершника на золотому коні, що тримає в руках спис з трикутним прапорцем, перетятим лазуровим і золотим. Щит вписаний в золотий декоративний картуш та увінчаний золотою сільською короною.

Прапор ред.

Прапор являє собою квадратне полотнище, розділене на три рівні смуги по вертикалі. На синьому фоні, у центрі, рибина. На жовтій смузі, у верхній частині — хрест. На зеленому фоні, у центрі, колосок. В центрі прапора дві схрещені шаблі, які зачохлені, як символ невойовничості.

Релігія ред.

церква усікновення голови Івана Хрестителя (1888, кам'яна, УГКЦ),
церква Усікновення голови святого Іоана Предтечі (дерев'яна, ПЦУ),
костел (1937; кам'яний).

Пам'ятники ред.

Споруджено пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1968), відновлено символічну могилу Борцям за волю України (1992).

Соціальна сфера ред.

Діють загальноосвітня школа І-II ступенів, Будинок культури, бібліотека, ФАП, ПП «Оберіг».

У 2016 році фермерське господарство «Зарваниця-Агро» відкрило в селі цех з виготовлення традиційним методом (вручну) напівфабрикатів (вареників, пельменів).

Відомі люди ред.

Народилися ред.

Віра Зозуля (нар. 1970) — українська спортсменка (спортивна ходьба), майстер спорту міжнародного класу з легкої атлетики;
Стефан П'ятничко (нар. 1959) — український оперний співак (баритон), народний артист України.

Відвідували ред.

Василь (Семенюк) — архієпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський УГКЦ;
Микола Люшняк — народний депутат України;
Фріц Тішнер — бургомістр із Баварії.

Галерея ред.

Примітки ред.

. Архів оригіналу за 28 січня 2019. Процитовано 28 січня 2019.
s:Рішення Гвардійської сільської ради № 12 від 31.05.2005 «Про затвердження геральдики населеного пункту»
↑ Роздольний А. Відроджуються українські села / Анатолій Роздольний // Свобода. — 2016. — № 42 (1 черв.). — С. 3. — (Про важливе).

Джерела ред.

Бугай Д., Гриник В., Маслянко С. Гвардійське // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 339—340. — ISBN 966-528-197-6.
Історія міст і сіл УРСР/Тернопільська область

Посилання ред.

Gniłowody // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 639. (пол.) — S. 639. (пол.)

[1] . Архів оригіналу за 28 січня 2019. Процитовано 28 січня 2019.

[2] s:Рішення Гвардійської сільської ради № 12 від 31.05.2005 «Про затвердження геральдики населеного пункту»

[Свобода42-3] Роздольний А. Відроджуються українські села / Анатолій Роздольний // Свобода. — 2016. — № 42 (1 черв.). — С. 3. — (Про важливе).