Лі́дія Степа́нівна Гає́вська-Де́нес (англ. Lidia Hajewska-Denes, нар.22 липня 1909, Київ — пом.15 серпня 1989, Мельбурн) — діячка українського громадського і жіночого руху, учителька, дитяча письменниця.
| Гаєвська-Денес Лідія Степанівна | |
|---|---|
| Народилася | 22 липня 1909 Київ, Російська імперія |
| Померла | 15 серпня 1989 (80 років) |
| Діяльність | письменниця |
Жертва сталінського терору.
Біографічні дані ред.
Народилась 22 липня 1909 року у Києві. Донька українського літературознавця Степана Гаєвського.
Навчалася у Київській гімназії, музичному інституті імені Миколи Лисенка, педагогічному факультеті Київського інституту народної освіти. Вона змалку вросла у гурт патріотичної української молоді, що вийшла з-під руки відомих педагогів Н. Дурдуківського і Марії Юркевич. Закінчивши педагогічний факультет Київського університету вона стала навчати в середніх школах.
1931 вийшла заміж за Віктора Дубровського і через нього увійшла в товариство М. Павлушкова, Б. Матушевського, І. Багряного, О. Вишні, П. Тичини, В. Сосюри, М. Рильського і Б. Антоненка-Давидовича, що мало значний вплив на формування її світогляду. У зв'язку з арештом і розстрілом чоловіка, Гаєвська зазнала переслідувань з боку окупаційної совєцької влади, змушена була змінювати місце проживання.
Під час другої світової війни Гаєвська працювала в управі одного з районів Києва, а потім опинилася в західній Україні. Велика мандрівка завела її з родиною до Німеччини. Тут вона включилась у працю над українською дітворою і дала великий внесок у творення українського дошкілля.
25 червня 1949 р. приїхала до Австралії, спочатку поселилися в Сіднеї, потім у Мельбурні. Від 1950 р. стала працювати в українському шкільництві, викладала в суботніх українських школах у Саншайні, потім у Мельбурні. Довголітня вчителька Братської то інших школах в Мельбурні, викладала на педагогічних та українознавчих курсах. Член Української Центральної Шкільної Ради Австралії та Методичної комісії, літературно-мистецького клубу імені Василя Симоненка.
Активізувалася в жіночих організаціях української еміграції, в 1955–1956 очолювала Союз Українських Організацій Австралії (СУОА), була головою Українською Громади Вікторії (1956–1957). Довголітня голова Союзу українок Австралії (1964–1970, 1973–1983), репрезентувала СФУЖО на цьому далекому поселенні.
15 серпня 1989 р. померла в Мельбурні (Австралія).
Творчість ред.
У 1965 році заснувала журнал Союзу українок Австралії «Наше слово». Автор оповідань та інсценізацій для дітей, статей та репортажів в українській пресі.
Окремі видання:
- Гаєвська Л. Любі малята [ 23 липня 2015 у Wayback Machine.]. Серія “Улюбленим малятам” - [Без вид.], Елльванген, 1947. 16 ст.
- Гаєвська-Денес Л. Казки та оповідання [ 23 липня 2015 у Wayback Machine.]. Вид. Б. Ігнатова, Мельборн, 1958, 43 ст.
- Гаєвська-Денес Л. Ведмедики і зайчик [ 23 липня 2015 у Wayback Machine.]. Видавництво Союзу Українок Австралії “Наше Слово”, Мельборн, 1975. 10 ст.
Примітки ред.
- ↑ «Постаті сесії» [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] / «Наше життя». — ч. 11. — грудень, 1967. — С. 7.
- ↑ М. Болюх «Гаєвська-Денес Лідія» Енциклопедія української діяспори / гол. ред. Василь Маркусь ; Наукове Товариство ім. Шевченка, Національна академія наук України. — К. : ІНТЕЛ, 1995. — Т. 4 : Австралія, Азія, Африка. — ISBN 978-5-7702-1069-9.
Література ред.
- Біляїв В. «На неокраянім крилі…» — Донецьк : Східний видавничий дім, 2003. — 348 с. — ISBN 966-7804-57-7.
- Мацько В. Білий цвіт на калині. — Хмельницький: Просвіта, 2001. — С. 23.
- Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
Посилання ред.
- «Весна іде»[недоступне посилання з липня 2019] — дитячий вірш Гаєвської-Денес.
- Список деяких книжок з віршами Гаєвської-Денес