Острів Ґарда (італ. isola di Garda; також Ізола-Боргезе — isola Borghese) — найбільший острів на озері Ґарда, найбільшому озері Італії. Розташований за 200 метрів від мису Сан-Фермо (Capo San Fermo), котрий відділяє затоку Сало́ від бухти Смеральдо. Розміри острова Ґарда сягають кілометра завдовжки і в середньому 600 метрів завширшки.
| острів Ґарда | |
|---|---|
| італ. isola di Garda | |
| Вілла на острові, приймає відвідувачів у групах до 200 осіб, святкування весіль тощо | |
| Географія | |
| 45°35′37″ пн. ш. 10°35′13″ сх. д. / 45.59364100002777320° пн. ш. 10.58709400002777912° сх. д.Координати: 45°35′37″ пн. ш. 10°35′13″ сх. д. / 45.59364100002777320° пн. ш. 10.58709400002777912° сх. д. | |
| Акваторія | Гарда |
| Площа | 0,07 км² |
| Довжина | 0,9 км |
| Ширина | 0,125 км |
| Найвища точка | 88 м |
| Країна | |
| Італія | |
| Адм. одиниця | Сан-Феліче-дель-Бенако |
| Населення | 10 осіб (2001) |
|
| |
| Вебсайт | isoladelgarda.com |
| острів Ґарда острів Ґарда (Італія) | |
| Гарда у Вікісховищі |
На південь від острова розташовані рифи і мілини, котрі завершуються острівцем Сан-Б'яджо (San Biagio), відомим як «острів кроликів». Адміністративно острів Гарда підпорядковується комуні Сан-Феліче-дель-Бенако.
Історія ред.
На Гарді були поселення ще з часів Давнього Риму, коли острів був відомий як Insula Cranie. Острів був занедбаний після занепаду Римської імперії і довгий час служив прихистком піратів.
У 879 році острів був згаданий у декреті баварського короля Карломана, котрий зафіксував передачу острова до володінь веронському абатству Сан-Дзено. Наступка згадка про острів зустрічається в документі 1180 року, котрий засвідчив передачу імператором Фрідріхом Барбароссою феода у володіння нащадкам Бієміно да Манерба.
У 1220 році Франциск Ассізький відвідав Гарду і так захопився ідеєю створення тут монастиря, що йому вдалося умовити власника острова Бієміно да Манерба передати монахам північну скелясту частину острова, щоб заснувати там невеликий скит. У 1227 році острів відвідав Антоній Падуанський, а в 1304 році тут, згідно легенді, побував Данте Аліг'єри, котрий згадав Гарду в «Божественній комедії»:
| Loco è nel mezzo là dove 'l trentino pastore e quel di Brescia e 'l veronese segnar poria, s'e' fesse quel cammino | ||
— Ад, песнь XX. |
У 1429 році Бернардин Сієнський перетворив скит у справжній монастир, особисто взявши участь у проектуванні церкви, внутрішнього двора, келій і садів. Після цього острів став важливим церковним центром, однак із XVI століття релігійне життя острова прийшло в занепад, а в 1778 році Наполеон Бонапарт наказав закрити монастир.
З 2002 року острів відкритий для відвідання туристами.
Посилання ред.
- www.isoladelgarda.com — офіційний сайт острова (англ.) (італ.) (нім.)
| Ця стаття є сирим перекладом з російської мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. (грудень 2019) |