Га́мелан (від яван. gamel 'стукати, ударяти') — традиційний індонезійський оркестр. Найвищого розквіту досяг на островах Балі та Ява.
Характерною рисою гамелана є те, що до його складу входять переважно ударні інструменти: пластинкові гамбанг, гендер, сарон; лежачі гонги бонанг, барабани генданг, різні підвісні гонги й ін. Більше того, саме ударні інструменти, насамперед гамбанг і гендер, виконують провідну музичну тему. Іноді включаються також струнні щипкові — кечапи й челемпунг, смичковий ребаб, поздовжня флейта сулинг, різноманітні шумові інструменти. Загальна кількість інструментів коливається від 10 до 25.
Уживаються класичні звукоряди індонезійської музики — 5-ступеневий салендро та 7-ступеневий пелог; при цьому лад усього оркестру визначається ладом пластинкових інструментів. При виконанні обраної теми оркестр керується однією з ладотональних формул патет.
Звучання гамелана, яке при першому знайомстві може здатися європейцеві диким й хаотичним, відрізняється великою гнучкістю динаміки й виразністю, чому сприяє майстерне поєднання тембрових фарб. Велику роль відіграє імпровізація. Партії розучуються музикантами головним чином на слух. Кожен музикант прагне виявити характер та виразні можливості свого інструмента. В основі репертуару гамелана — імпровізаційне виконання класичних тем і народних мелодій.
Гамелан використовується в драматичних, балетних, пісенно-танцювальних виставах, урочистих церемоніях, ходах і святах. Тісно пов'язаний з народним ляльковим театром. Традиційний індонезійський гамелан, як правило, являє собою громаду музикантів, що проживають в одному селі й спільно володіють оркестровими інструментами. В XX столітті з'явилися не пов'язані із сільською традицією академічні гамелани, у тому числі й за межами Індонезії.
Література Редагувати
- Дёмин, Л. М. Искусство Индонезии, М., 1965.
- Равдоникас, Ф. Музыкальный синтаксис. СПб, 2003.
- Gamelan Gong Kebyar: The Art of Twentieth-Century Balinese Music (2000) by , ISBN 0-226-79281-1 and ISBN 0-226-79283-8.