Га́зоріди́нна хроматогра́фія (рос. газожидкостная хроматография, англ. gas-liquid chromatography, нім. Gasflüssigkeits-Chromatographie f) — метод розділення й аналізу сумішей газо- або пароподібних речовин, заснований на їх різній розчинності в тонкому шарі рідини, нанесеної на твердий носій.
Метод газорідинної хроматографії був запропонований англійськими вченими А. Джеймсом і А. Мартіном у 1952.
Відносна похибка визначень коливається від 2 до 5 %.
Газорідинну хроматографію широко застосовують для аналізу газів, рідин і твердих речовин.
Джерела ред.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.