Вічнозеле́на па́ртія (англ. Evergreen Game, нім. Immergrüne Partie) — партія гри у шахи між Адольфом Андерсеном та його давнім суперником Жаном Дюфренем. Цю партію була зіграно у Берліні у 1852 році. Вона вирізнялась блискучим комбінаційним стилем та безліч разів публікувалась та аналізувалась у пресі та посібниках гри у шахи.
У дебюті (гамбіт Еванса) А. Андерсен білими фігурами добився позиційної переваги, після чого пожертвував двох коней, якість та ферзя й оголосив мат на 24-му ході.
Вільгельм Стейніц назвав цю партію «вічнозеленою у лавровому вінку великих німецьких майстрів».
Перебіг гри та аналіз ключових моментів Редагувати
Андерсен — Дюфрен
Гамбіт Еванса, популярний на той час дебют, у якому білі жертвують пішака за можливість атаки.
| a | b | c | d | e | f | g | h | ||
| 8 | 8 | ||||||||
| 7 | 7 | ||||||||
| 6 | 6 | ||||||||
| 5 | 5 | ||||||||
| 4 | 4 | ||||||||
| 3 | 3 | ||||||||
| 2 | 2 | ||||||||
| 1 | 1 | ||||||||
| a | b | c | d | e | f | g | h |
Чорні не беруть пішака c3, щоб не сприяти розвитку білого коня на це поле й забирають свого пішака з поля d4, щоб запобігти формуванню сильного центру білих у випадку c3:d4.
Чорні у свою чергу жертвують пішака, щоб форсувати розвиток свого ферзевого флангу.
Наступним ходом білі жертвують фігуру. Сильним ходом був би і 17. Кe4-g3. Але своїм наступним ходом Андерсен розпочинає задуману комбінацію.
Наступний хід Андерсена схожий на грубу помилку, так як ходом Ф: f3, через зв'язку по лінії g, чорні забирають коня й загрожують матом в один хід на g2.
| a | b | c | d | e | f | g | h | ||
| 8 | 8 | ||||||||
| 7 | 7 | ||||||||
| 6 | 6 | ||||||||
| 5 | 5 | ||||||||
| 4 | 4 | ||||||||
| 3 | 3 | ||||||||
| 2 | 2 | ||||||||
| 1 | 1 | ||||||||
| a | b | c | d | e | f | g | h |
Останній хід чорних довго вважався помилковим після того, як нібито правильний хід у 1898 році запропонував німецький шаховий майстер Пауль Ліпке 19. …Тg8-g4. Ліпке детально розглянув чотири продовження 20. Се4, 20. Те4 20. Сс4 та 20. с4 та прийшов до висновку, що у найкращому випадку Андерсен міг добитись лише нічиєї.
Через чверть століття Емануїл Ласкер схвалив у своєму «Підручнику шахової гри» запропоновану Ліпке рятівну відповідь чорних й розкритикував дев'ятнадцятий хід білих. На його думку, переможним був хід 19. Се4. Е. Ласкер запропонував три переможних варіанти: 19…d5 20. С: d5 Ф: d5 21. Tad1; 19…Тg4 20. Фс2; 19…Фh3 20. g3 Т: g3 21. hg Ф: g3+ 22. Крh1 C: f2 23. Те2.
Але згодом аналіз Ліпке було спростовано О. Гоппе та Г. Гекнером у 1930 році. У двох з його варіантів білі вигравали. Помилковим виявився й аналіз Е. Ласкера. Після «переможних» ходів 19. Се4 Фh3 20. g3 Т: g3 21. hg Ф: g3+ 22. Крh1 C: f2 23. Те2 чорні зовсім не програвали, а контрударом 23…Кd4! самі добивались перемоги.
Отже хід А. Адерсена 19. Тad1 виявився найкращим продовженням атаки.
Чорні потрапляють під матову атаку. У цій ситуації найкращий хід чорних 20. …Крe8-d8, хоча й допомагає їм врятуватись від негайного мату, але не від поразки, що довів Ріхард Реті.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
Джерела Редагувати
- Нейштадт Я. И. Некоронованные чемпионы. — М : Физкультура и спорт, 1975. — 302 с.
- Туров Б. И. Жемчужины шахматного творчества. — М : Физкультура и спорт, 1978. — 208 с.
Посилання Редагувати
- Вічнозелена партія на порталі chessgames.com [ 14 липня 2008 у Wayback Machine.] (англ.)