| Вінцент Дунін-Мартинкевич | |
|---|---|
| біл. Вінцэ́нт-Яку́б Ду́нін-Марцінке́віч Vincent-Jakub Dunin-Marcinkievič | |
| | |
| Ім'я при народженні | Вінцент-Якуб Дунін-Мартинкевич |
| Псевдонім | Навум Пригаворка |
| Народився | 4 лютого 1808 Panyushkavichyd, Бобруйський повітd, Мінська губернія, Російська імперія |
| Помер | 29 грудня 1884 (76 років) Malaya Lyutsinkad, Piaršajski Sieĺsavietd, Білорусь |
| Поховання | Воложинський район |
| Країна | Російська імперія |
| Національність | білорус |
| Діяльність | прозаїк, поет, драматург |
| Мова творів | білоруська, польська |
| Напрямок | комедія |
| Жанр | сатира |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | Q23927532? і Q63531980? |
| Батько | Q23927559? |
| Діти | Марцінкевич Каміла Віцентіївна |
| | |
| Вінцент Дунін-Мартинкевич у Вікісховищі |
Вінце́нт-Яку́б Ду́нін-Мартинке́вич (Марцинке́вич; біл. Ду́нін-Марцінке́віч, Вінцэ́нт-Яку́б псевдонім — біл. Наву́м Прыгаво́рка) (*4 лютого 1808 — †29 грудня 1884) — білоруський драматург і поет.
Життєпис Редагувати
Народився у фільварку Панюшковичі (тепер Бобруйський район) у шляхетській родині середніх статків. Закінчив Бобруйську повітову школу (1824). Навчався в Петербурзькому університеті на медичному факультеті. З 1827 року служив у Мінській єпархіальній консисторії, Мінській кримінальній палаті. 1840 року залишив службу, придбав фільварок Люцинка біля міста Іванця. Тут розгорнулася його культурно-просвітницька, літературна й театральна діяльність та минули наступні роки життя. Під час повстання 1863—1864 років звинувачувався в розповсюдження «шкідливих для уряду» ідей, був арештований, перебував під слідством, згодом відпущений під нагляд поліції.
Творчість Редагувати
Писав білоруською й польською. Творчу діяльність розпочав з оперних лібрето, вірші яких не збереглися. 1846 року у Вільні надруковано його драматичний твір «Салянка» («Ідылія»; постановка відбулася в Мінську 1852 року). У 1850-ті творив низку поетичних творів, віршованих повістей та оповідань — «Вечарніцы» та «Гапон» (1855), «Купала» (1856), «Шчароўскія дажынкі» (1857), «Травіца брат-сястрыца» і «Быліцы, расказы Навума» (написано 1857 року). Писав так само й твори польською: «Благословенна сім'я» і «Слов'яни в 19-му сторіччі» (1856). У 1859 році переклав білоруською поему Адама Міцкевича «Пан Тадэвуш». Зорганізував театральну трупу — перший білоруський театр, який ставив спектаклі в Люцинці, також у Мінську, Бобруйську й інших містах. У 1860—1870-ті роки написав комедії «Пінська шляхта» і «Залёты». Значна частина його творів, зокрема й комедій, не побачив світу за життя автора.
Розробив у білоруській літературі нові різновиди: віршована повість і оповідання. До того ж уважається зачинателем білоруської національної драматургії.
Починаючи писати, він стикався з тими самими труднощами, що й усі літератори того періоду — насамперед із відсутністю внормованої білоруської мови. Попри те все, Вінсент Дунін-Мартинкевич зміг вийти за вузькі межі діалектних кордонів та зорієнтуватися на всенародні мовні засоби (розпочав уживати форми слів, що існували по всій Білорусі).
Примітки Редагувати
- Акуліч С. А., Александровіч С. Х., Антонаў В. А. Асветнікі зямлі беларускай. Энцыклапедычны слоўнік-даведнік. — Мн.: 2003. — С. 151.
Посилання Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вінцент Дунін-Мартинкевич |
- Репортаж Радіо Свобода про відвідини Люцинки[недоступне посилання з червня 2019] (біл.)