Вінсент дю Віньо

|Підпис= |Знамениті учні= |Ім?я=

Вінсент дю Віньо
англ. Vincent du Vigneaud
Народився	18 травня 1901(1901-05-18) Чикаго, Іллінойс, США
Помер	11 грудня 1978(1978-12-11) (77 років) Ітака, Нью-Йорк, США
Країна	США
Діяльність	біолог, біохімік, викладач університету, хімік
Alma mater	Іллінойський університет в Урбана-Шампейн
Галузь	Біохімія
Заклад	Единбурзький університет Інститут кайзера Вільгельма Університет Джорджа Вашингтона Корнельський університет
Аспіранти, докторанти	Sofia Simmonds^d
Членство	Американська академія мистецтв і наук Королівське товариство Единбурга Американське філософське товариство AAAS Національна академія наук США
Нагороди	премія Альберта Ласкера за фундаментальні медичні дослідження (1948) Нобелівська премія з хімії (1955) медаль Вілларда Гіббза (1956) Член Американської академії мистецтв і наук^[d] медаль Джона Скотта (1954) William H. Nichols Medal^d (1945) Remsen Award^d (1954)
Вінсент дю Віньо у Вікісховищі

Вінсент Дю Віньо (англ. Vincent du Vigneaud; 18 травня 1901, Чикаго — 11 грудня 1978, Ітака) — американський біохімік, лауреат Нобелівської премії з хімії (1955).

Біографія

Закінчив університет Іллінойсу в 1923 році, медичну школу Рочестерського університету (1927), викладав в медичних школах університету Дж. Гопкінса, Единбурзького університету (Велика Британія), Інституту кайзера Вільгельма (Німеччина). У 1929-32 — на кафедрі біохімії університету в Іллінойсі, в 1932—38 — в університеті Дж. Вашингтона, з 1938 керував кафедрою біохімії медичного коледжу Корнельського університету, з 1967 професор кафедри хімії цього університету.

Основні роботи

Основні праці по дослідженню хімічної будови інсуліна, біотина, процесів трансметилювання, обміну амінокислот. Ряд робіт присвячено синтезу пеніциліна. Визначив будову і синтезував гормони задньої частки гіпофіза — вазопресин і окситоцин.

Особливості характеру, цікаві факти

В доповнення до своїх наукових досягнень, Вінсент дю Віньо був прекрасним вчителем і лектором. Один із його співробітників, Клаус Хофман, пізніше згадував, що лекції дю Віньо студентам були цікаві і добре підготованими. Він підкреслював важливість викладання і казав, що викладання важливіше за дослідження. Було справжнім задоволенням слухати його презентації, котрі були також кропітливо підготовлені і відрепетировані, як і його наукові статті. Його лабораторія була навдивовижно добре організована.

Нобелівська премія

У 1955 році Вінсента дю Віньо було нагороджено Нобелівською премією з хімії — «За роботу з біологічно активними сполуками, і перш за все за вперше здійснений синтез поліпептідного гормону».

Наукові праці

• A trail of research in Sulfur chemistry and metabolism and related fields, Ithaca (NY), 1952.

Примітки

1. NNDB — 2002.
   d:Track:Q1373513
2. Klaus Hofmann. Vincent du Vigneaud // Biographical Memoirs of the National Academy of Sciences. — 1987.
3. Нобелівська премія з хімії 1955 року. Nobelprize.org. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 27 липня 2010. (англ.)