Ця стаття в процесі редагування користувачем Шкурба Андрій Вікторович певний час. Будь ласка, не редагуйте її, оскільки Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування. Останнє редагування зробив користувач Шкурба Андрій Вікторович (внесок, журнали) о 21:19 UTC (5641 хвилину тому). |
Сер Ві́льям Го́верс, M.D., F.R.C.P., F.R.S (англ. William Gowers) — британський невролог, відомий описом багатьох патологічних станів, синдромів і симптомів. Британський невролог Макдональд Крітчлі (MacDonald Critchley[en]) в 1949 році назвав його як «ймовірно, найкращого клінічного невролога усіх часів».
Вільям Говерс | |
---|---|
Народився | 20 березня 1845 Лондон, Сполучене Королівство |
Помер | 4 травня 1915 (70 років) Лондон, Сполучене Королівство |
Країна | Сполучене Королівство |
Діяльність | невролог, педіатр |
Alma mater | Університетський коледж Лондона |
Галузь | неврологія |
Заклад | Лондонський університет |
Аспіранти, докторанти | Victor Horsleyd |
Членство | Лондонське королівське товариство |
Діти | Ernest Gowersd |
Нагороди | |
Роботи у Вікіджерелах Вільям Говерс у Вікісховищі |
Був видатним членом групи британських клінічних неврологів, які в другій половині XIX століття провели важливі дослідження фізіології та патології нервової системи. Говерс винайшов гемоглобінометр у 1878 році. У 1880 році описав поверхневий передньолатеральний фасцикуліт спинного мозку. У 1881 році зробив класичний опис епілепсії. Також був одним із перших, хто визнав важливість офтальмоскопа при діагностиці захворювань нервової системи.
Біографія Редагувати
Говерс здобув освіту в школі Крайстчерч, Оксфорд, і був учнем доктора Сімпсона, практикуючого лікаря в Коггесголлі, Ессекс. Потім він пішов до лікарні Університетського коледжу в Лондоні, отримавши кваліфікацію M.R.C.S. у 1867 році став домашнім лікарем і особистим секретарем свого вчителя сера Вільяма Дженнера. Говерс отримав бакалаврський навчальний ступінь у 1869 році. Його інтелектуальний блиск був очевидним уже на цьому етапі, і він був нагороджений золотими медалями за свої наукові зусилля. У 1870 році йому присуджено ступінь доктора медицини з відзнакою. Став медичним реєстратором, а в 1873 році — асистентом у Національній лікарні для паралізованих та епілептиків, а також у лікарні Університетського коледжу в 1872 році.
Більшу частину професійного життя Говерс провів у лікарні Університетського коледжу, де розвинув надзвичайну спостережливість, особисті навички навчання та вміння писати, якими він був відомий, і де зрештою став професором клінічної медицини, будучи головним лікарем з 1883 року.
Став членом Королівського коледжу лікарів у 1879 році та членом Лондонського королівського товариства у 1887 році. Через роботу в лікарні Університетського коледжу він відмовився від дослідницької діяльності в 1888 році. Говерс був посвячений у лицарі в 1897 році, під час Діамантового ювілею королеви Вікторії.
Разом із сером Віктором Горслі (Victor Horsley[en]) він першим успішно видалив пухлину спинного мозку.
Говерс одружився з Мері Бейнс із Лідса в 1875 році, і у пари було четверо дітей.
Він говорив:
- «У теперішньому стані моєї необізнаності здається кориснішим збирати факти, ніж формулювати гіпотези».
- «Енергія Всесвіту — це лише вічний рух»
Творчість Редагувати
У 1880 році він опублікував «Діагностику захворювань спинного мозку», яка була елегантною демонстрацією зв'язку між анатомією, фізіологією та симптомами пацієнта. Ця книга містила опис пучка нервових волокон у спинному мозку, який називається передньолатеральним пучком і пізніше був описаний Бехтерєвим, який назвав його трактом Говерса. Спочатку робота була передана в 1877 році Медичному товариству Вулвергемптона. Це чудовий приклад кропіткої науковості, яка характеризує всі його твори.
У 1886-1888 роках Говерс опублікував свій «Посібник із хвороб нервової системи» у двох томах. Цей підручник раніше називався «Біблія і неврологія» і є шедевром, проілюстрованим його рукою. Це також стосується його посібника та атласу медичної офтальмології (1879). Його роботи викликають захоплення майже так само за їхню ясність і організацію, як і за зміст.
Говерс був художником і гравером зі значними здібностями, чиї картини демонструвалися в Королівській академії мистецтв. Він був рішучим прихильником використання стенографії, а сам - чудовим стенографістом, який використовував стенографію для всіх своїх записів своїх пацієнтів і заснував Товариство медичної стенографії. Одна історія, яку розповіли про нього пізніше, полягала в тому, що він схопив абсолютно незнайомого молодика на вулиці й сказав: «Молодий чоловіче, ти пишеш скоромовкою?», на що шокований чоловік відповів: «Ні, не пишу», після чого Говерс опустив руку, сказавши: «Ти дурень і зазнаєш невдачі в житті». Потім він різко сів назад у свою карету.
Нозології, названі на його честь Редагувати
- Панатрофія Говерса
- Птоз Говерса
- Розчин Говерса
- Симптом Говерса
- Синдром Говерса II
- Синдром Говерса III
- Синдром Говерса—Веландер
- Тракт Говерса
- Феномен Говерса
Примітки Редагувати
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
- ↑ Munk's Roll
- Critchley, Macdonald (1949) Sir William Gowers 1845—1915, William Heinemann Medical Books, London. (англ.)
- W. Gowers. A Manual of Diseases of the Nervous system. Volume 1, London, J. &. A. Churchill, 1886. The first description of local panatrophy is on page 365. (англ.)
- Whonamedit? Gowers' ptosis [1] (англ.)
- Whonamedit? Gowers' solution [2] (англ.)
- Whonamedit? Gowers' syndrome II [3] (англ.)
- Whonamedit? Gowers' syndrome III [4] (англ.)
- Whonamedit? Gowers-Welander syndrome [5] (англ.)
- Whonamedit? Gowers' tract [6] (англ.)
- Whonamedit? Gowers' phenomenon [7] (англ.)
Джерела Редагувати
- «Sir William Gowers, M.d., F.r.c.p., F.r.s». BMJ. 1 (2836): 828—830. 1915. doi:10.1136/bmj.1.2836.828. PMC 2302364 [8] (англ.)
- Whonamedit? Sir William Richard Gowers [9] (англ.)