www.wikidata.uk-ua.nina.az

Вільгельм V герцог Аквітанії Вільгельм V Великий Guillaume le Grand 969 31 грудня 1030 герцог Аквітанії та Пуатьє у 993

Вільгельм V (герцог Аквітанії)

Вільгельм V Великий (*Guillaume le Grand, 969 — 31 грудня 1030) — герцог Аквітанії та Пуатьє у 993/995—1030 роках. Своє прізвисько дістав завдяки встановленню військового й політичного миру в Аквітанії.

Вільгельм V
фр. Guillaume V de Poitiers
Народився 969(0969)
Пуатьє
Помер 31 грудня 1030
Міллезе
Поховання Maillezais Cathedrald
Країна Франція
Діяльність феодал, автор
Знання мов французька і середньовічна латина
Титул герцог Аквітанії
Термін 993/995—1030 роки
Попередник Вільгельм IV
Наступник Вільгельм VI
Конфесія католицтво
Рід Рамнульфіди
Батько Вільгельм IV
Мати Емма де Блуа
У шлюбі з Адалмуда Лімозька
Санча Гасконська
Агнес Бургундська
Діти 5 синів і 2 доньки

Життєпис Редагувати

Походив з роду Рамнульфідів. Син Вільгельма IV, герцога Аквітанії та графа Пуатьє, і Емми де Блуа. Народився у 969 році у м. Пуатьє. Вперше згадується у 971 році у зв'язку з пожертвою церкві Сен-Жан-д'Анжелі. У 988—993 роках під час конфлікт матері та батька залишав двір у Пуатьє разом з матір'ю.

У 993 році його батько зрікся влади, пішовши до монастиря. Новим володарем став Вільгельм при регентстві матері. Після смерті батька остаточно стає герцогом Аквітанії та графом Пуатьє.

Разом з тим регентство матері Емми де Блуа тривало до 1004 року. Здобув гарну освіту під орудою Фулберта, єпископа Шартра. В подальшому Вільгельм V допоміг Фулберту заснувати церковну школу в місті Пуатьє. 997 року оженився на удові графа Перігора, передавши саме графство Бозону II, графу де Ла Марш. 1000 року було скликано збори знаті та духівництва Пуатьє та Аквітанії, на якому наголошено, що усі суперечки повинні вирішуватися без застосування зброї.

У 1005 році закликав Роберта II, королем Франції, атакували Бозона, графа де Ла Марша. Лише після тривалої боротьби вдалося підкорити цього васала. У 1006 році північні землі Аквітанії та Пуату зазнали нищівних нападів норманів.

В результаті цих невдач влада герцога була послаблена. Цим скористалися сусіди: Фулько III, граф Анжу приєднав до своїх володінь Лоудун та Мірабо, що раніше перебували в тимчасовому володінні.

Замість активної зовнішньої політики та походів, що було характерно для його попередників, більше приділяв розвитку духовності та культури. Він підтримував заклики папського престолу щодо встановлення миру між феодалами, а також різними державами. Вільгельм V перетворив Пуатьє на науковий та культурний центр Аквітанії. Сюди збиралися поети, музики, письменники та інші творчі люди. Багато зробив для розбудови та відновлення столиці герцогства. Був релігійно терпимою людиною до християнських єретиків та юдеїв. Водночас сам здійснив декілька прощ до Сантьяго-де-Компостела та Риму.

У 1010-х роках багато допомагав різним абатствам. Заснував абатство Бургей. При цьому на північному заході звів декілька фортець і замків, що захищали кордон. 1012 року зумів встановити зверхність над Одо I, сеньйором Деоля в Беррі. У 1014 році розв'язав тривалий конфлікт, що тягнувся з 1002 року між віконтами Туару та сеньйорами Лузіньянами.

До 1016 року став удівцем. Невдовзі він оженився на доньці герцога Гасконі. В цей час у володіння герцога вдерлися нормани, але зазнали поразок біля фортець Талмонд і Роше-сюр-Йон, оборону яких очолив зведений брат Вільгельм Лисий. 1019 року втратив другу дружину, після чого оженився на доньці герцога Бургундії.

Після тривалої боротьби відокремився Вільгельм II, граф Ангулем, який захопив сеньйорії Конфолан, Рюффек, Шабане. У 1020 році вдалося графа Ангулема визнати зверхність Вільгельма V. Протягом 1020—1022 років зумів встановити контроль над церковними діоцезами Бордон, Пуатьє і Ліможа, але спроба поставити вірного єпископа в Буржі виявилася невдалою.

У 1025 року до двору Вільгельма V прибув Ульріх Манфред, маркграф Сузи, який запропонував герцогу протидіяти Конраду II в отриманні корони Італії. Вільгельм V зацікавився справою, у 1026 році прибув до Італії. Проте його планам завадило вторгнення Конрада II з військом до Ломбардії. Не відчуваючи здатності протидіяти останнього, Вільгельм V повернувся до Аквітанії.

Останні роки герцог провів у мирі. Помер у 1030 році, залишивши володіння старшому сину Вільгельму.

Родина Редагувати

1. Дружина — Аделмуда, донька Адальберта I, графа де Ла Марша

Діти:

2. Дружина — Санча, донька Вільгельма II, герцога Гасконі

Діти:

  • Одо (1011-1039)
  • Адалайс (1005—1036), дружина Жерарда I, графа Арманьяка
  • Теобальд (помер. між 1011 та 1023)

3. Дружина — Агнес, донька Отто-Вільгельма, герцога Бургундії

Діти:

  • Петро Вільгельм (1023—1058)
  • Гай Жоффруа (1025—1086)
  • Агнес (1024—1077), дружина Генріха III, імператора Священної Римської імперії

Примітки Редагувати

  1. Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
    d:Track:Q47757534d:Track:Q2826570
  2. Corpus Corporum
    d:Track:Q24911740

Джерела Редагувати

  • Louis Halphen, La Francia nell'XI secolo, in «Storia del mondo medievale», vol. II, 1979, pp. 770—806
  • Benoît Cursante: Wilhelm V. der Große. In: Lexikon des Mittelalters (LexMA). Band 9, LexMA-Verlag, München 1998, ISBN 3-89659-909-7, Sp. 137 f.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Vilgelm V Velikij Guillaume le Grand 969 31 grudnya 1030 gercog Akvitaniyi ta Puatye u 993 995 1030 rokah Svoye prizvisko distav zavdyaki vstanovlennyu vijskovogo j politichnogo miru v Akvitaniyi Vilgelm Vfr Guillaume V de PoitiersNarodivsya 969 0969 PuatyePomer 31 grudnya 1030MillezePohovannya Maillezais CathedraldKrayina FranciyaDiyalnist feodal avtorZnannya mov francuzka 1 i serednovichna latina 2 Titul gercog AkvitaniyiTermin 993 995 1030 rokiPoperednik Vilgelm IVNastupnik Vilgelm VIKonfesiya katolictvoRid RamnulfidiBatko Vilgelm IVMati Emma de BluaU shlyubi z Adalmuda LimozkaSancha GaskonskaAgnes BurgundskaDiti 5 siniv i 2 donki Zmist 1 Zhittyepis 2 Rodina 3 Primitki 4 DzherelaZhittyepis RedaguvatiPohodiv z rodu Ramnulfidiv Sin Vilgelma IV gercoga Akvitaniyi ta grafa Puatye i Emmi de Blua Narodivsya u 969 roci u m Puatye Vpershe zgaduyetsya u 971 roci u zv yazku z pozhertvoyu cerkvi Sen Zhan d Anzheli U 988 993 rokah pid chas konflikt materi ta batka zalishav dvir u Puatye razom z matir yu U 993 roci jogo batko zriksya vladi pishovshi do monastirya Novim volodarem stav Vilgelm pri regentstvi materi Pislya smerti batka ostatochno staye gercogom Akvitaniyi ta grafom Puatye Razom z tim regentstvo materi Emmi de Blua trivalo do 1004 roku Zdobuv garnu osvitu pid orudoyu Fulberta yepiskopa Shartra V podalshomu Vilgelm V dopomig Fulbertu zasnuvati cerkovnu shkolu v misti Puatye 997 roku ozhenivsya na udovi grafa Perigora peredavshi same grafstvo Bozonu II grafu de La Marsh 1000 roku bulo sklikano zbori znati ta duhivnictva Puatye ta Akvitaniyi na yakomu nagolosheno sho usi superechki povinni virishuvatisya bez zastosuvannya zbroyi U 1005 roci zaklikav Roberta II korolem Franciyi atakuvali Bozona grafa de La Marsha Lishe pislya trivaloyi borotbi vdalosya pidkoriti cogo vasala U 1006 roci pivnichni zemli Akvitaniyi ta Puatu zaznali nishivnih napadiv normaniv V rezultati cih nevdach vlada gercoga bula poslablena Cim skoristalisya susidi Fulko III graf Anzhu priyednav do svoyih volodin Loudun ta Mirabo sho ranishe perebuvali v timchasovomu volodinni Zamist aktivnoyi zovnishnoyi politiki ta pohodiv sho bulo harakterno dlya jogo poperednikiv bilshe pridilyav rozvitku duhovnosti ta kulturi Vin pidtrimuvav zakliki papskogo prestolu shodo vstanovlennya miru mizh feodalami a takozh riznimi derzhavami Vilgelm V peretvoriv Puatye na naukovij ta kulturnij centr Akvitaniyi Syudi zbiralisya poeti muziki pismenniki ta inshi tvorchi lyudi Bagato zrobiv dlya rozbudovi ta vidnovlennya stolici gercogstva Buv religijno terpimoyu lyudinoyu do hristiyanskih yeretikiv ta yudeyiv Vodnochas sam zdijsniv dekilka prosh do Santyago de Kompostela ta Rimu U 1010 h rokah bagato dopomagav riznim abatstvam Zasnuvav abatstvo Burgej Pri comu na pivnichnomu zahodi zviv dekilka fortec i zamkiv sho zahishali kordon 1012 roku zumiv vstanoviti zverhnist nad Odo I senjorom Deolya v Berri U 1014 roci rozv yazav trivalij konflikt sho tyagnuvsya z 1002 roku mizh vikontami Tuaru ta senjorami Luzinyanami Do 1016 roku stav udivcem Nevdovzi vin ozhenivsya na donci gercoga Gaskoni V cej chas u volodinnya gercoga vderlisya normani ale zaznali porazok bilya fortec Talmond i Roshe syur Jon oboronu yakih ocholiv zvedenij brat Vilgelm Lisij 1019 roku vtrativ drugu druzhinu pislya chogo ozhenivsya na donci gercoga Burgundiyi Pislya trivaloyi borotbi vidokremivsya Vilgelm II graf Angulem yakij zahopiv senjoriyi Konfolan Ryuffek Shabane U 1020 roci vdalosya grafa Angulema viznati zverhnist Vilgelma V Protyagom 1020 1022 rokiv zumiv vstanoviti kontrol nad cerkovnimi diocezami Bordon Puatye i Limozha ale sproba postaviti virnogo yepiskopa v Burzhi viyavilasya nevdaloyu U 1025 roku do dvoru Vilgelma V pribuv Ulrih Manfred markgraf Suzi yakij zaproponuvav gercogu protidiyati Konradu II v otrimanni koroni Italiyi Vilgelm V zacikavivsya spravoyu u 1026 roci pribuv do Italiyi Prote jogo planam zavadilo vtorgnennya Konrada II z vijskom do Lombardiyi Ne vidchuvayuchi zdatnosti protidiyati ostannogo Vilgelm V povernuvsya do Akvitaniyi Ostanni roki gercog proviv u miri Pomer u 1030 roci zalishivshi volodinnya starshomu sinu Vilgelmu Rodina Redaguvati1 Druzhina Adelmuda donka Adalberta I grafa de La MarshaDiti Vilgelm VI 1004 1038 gercoga Akvitaniyi u 1030 1038 rokah2 Druzhina Sancha donka Vilgelma II gercoga GaskoniDiti Odo 1011 1039 Adalajs 1005 1036 druzhina Zherarda I grafa Armanyaka Teobald pomer mizh 1011 ta 1023 3 Druzhina Agnes donka Otto Vilgelma gercoga BurgundiyiDiti Petro Vilgelm 1023 1058 Gaj Zhoffrua 1025 1086 Agnes 1024 1077 druzhina Genriha III imperatora Svyashennoyi Rimskoyi imperiyiPrimitki Redaguvati Identifiants et Referentiels ABES 2011 d Track Q47757534d Track Q2826570 Corpus Corporum d Track Q24911740Dzherela RedaguvatiLouis Halphen La Francia nell XI secolo in Storia del mondo medievale vol II 1979 pp 770 806 Benoit Cursante Wilhelm V der Grosse In Lexikon des Mittelalters LexMA Band 9 LexMA Verlag Munchen 1998 ISBN 3 89659 909 7 Sp 137 f Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Vilgelm V gercog Akvitaniyi amp oldid 39233021