Вільгельм Штекель (англ. Wilhelm Stekel; 18 березня 1868, Бояни — 25 червня 1940, Лондон) — австрійський психіатр і композитор — самоук, один із піонерів психоаналізу, винахідник терміну «парафілія».
| Вільгельм Штекель | |
|---|---|
| Wilhelm Stekel | |
| | |
| Народився | 25 березня 1868 Бояни,Чернівецька область |
| Помер | 25 червня 1940 (72 роки) Лондон, Велика Британія ·інтоксикація[d] |
| Країна | Австро-Угорщина, Австрія, Велика Британія |
| Діяльність | психолог, лікар, психоаналітик, психіатр |
| Alma mater | Віденський університет |
| Галузь | психіатрія |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | докторський ступінь[1] |
| Війна | Перша світова війна |
| Відомий завдяки: | автор терміну парафілія |
| У шлюбі з | Malvine Stekeld |
| Діти | Éric-Paul Stekeld |
Вільгельм Штекель у Вікісховищі |
Велику роль у створеному Вільгельмом Штекелем активному психоаналізі грає ефект раптовості, бо саме через те інтерпретації робляться активніше. Також для підходу Штекеля є характерною опора безпосередньо на інтуїцію. Штекель твердо дотримувався теорії Едипового комплексу і невпинно підкреслював роль несвідомих процесів у виникненні невротичних розладів. Завдяки дослідженням і працям Штекеля психоаналітична короткострокова терапія збагатилася новими знаннями.
Біографія Редагувати
| Цей розділ статті ще не написано. |
Штекель пішов з життя добровільно в 1940 році через тяжку хворобу, прийнявши велику дозу аспірину.
Творчість Редагувати
Вільгельм Штекель відрізнявся поміж інших науковців свого часу величезною літературною плодючістю. Як приклад — праця Штекеля під назвою «Розлади в життя потягів і афектів» (Stekel, 1908) складається з десяти томів.
Для Вільгельма Штекеля незаперечним авторитетом серед колег був Зигмунд Фрейд, але той часто публічно критикував активну техніку Вільгельма Штекеля, де він легковажно використовував мало аргументовані інтерпретації несвідомих мотивів.Розбіжності між позиціями Штекеля і Фрейда незабаром стали настільки непереборними, що Штекель, слідом за науковцем Альфредом Адлером, був змушений покинути членство у Віденському психоаналітичному товаристві.
У 1911 році Вільгельм Штекель опублікував головну наукову працю свого життя — «Мова сновидінь». У ній Штекель розвинув свою теорію символів. Книга мала вирішальний вплив на формування психоаналізу.
Примітки Редагувати
- Deutsche Nationalbibliothek Record #118617605 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ . psy.wikireading.ru (рос.). Архів оригіналу за 6 липня 2018. Процитовано 6 липня 2018.
- Эрнест, Джонс. . www.e-reading.club. Архів оригіналу за 6 липня 2018. Процитовано 6 липня 2018.
- . sceptic-ratio.narod.ru. Архів оригіналу за 6 липня 2018. Процитовано 6 липня 2018.
В іншому мовному розділі є повніша стаття Wilhelm Stekel(англ.). Ви можете допомогти, розширивши поточну статтю за допомогою перекладу з англійської.
|