Відра́дний — історична місцевість Києва, колишній хутір, житловий масив і промислова зона в Солом'янському районі. Масив Відрадний простягається між Відрадним проспектом, бульваром Вацлава Гавела і Гарматною вулицею; промислова зона — між вулицею Миколи Василенка, бульваром Вацлава Гавела і залізницями Київ — Ковель і Петрівською.
| Відрадний Київ | |
| Лінія швидкісного трамваю на ж/м Відрадний | |
| Загальна інформація | |
|---|---|
| 50°25′53″ пн. ш. 30°25′18″ сх. д. / 50.43139° пн. ш. 30.42167° сх. д.Координати: 50°25′53″ пн. ш. 30°25′18″ сх. д. / 50.43139° пн. ш. 30.42167° сх. д. | |
| Країна | Україна |
| Район | Солом'янський район |
| Адмінодиниця | Київ |
| Парки | парк «Відрадний», Парк «Орлятко» |
| Транспорт | |
| Метрополітен | «Берестейська» «Шулявська» |
| Карта | |
Відрадний Відрадний (Київ) | |
| Відрадний у Вікісховищі |
Основні магістралі: проспекти Відрадний, Любомира Гузара, бульвар Вацлава Гавела, вулиці Михайла Донця, Миколи Василенка, Героїв Севастополя.
Історія Редагувати
Відрадний прилягає до місцевостей Борщагівка, Ґалаґани, Грушки і Караваєві Дачі. Виник як хутір 1914 року після викупу цих земель у місцевих селян київським колезьким реєстратором К. Л. Яниховським (йому ж належить назва «Відрадний», одну з вулиць було названо за його ім'ям Костянтинівською — тепер вулиця Волноваська). Хутір розташовувався на території сучасної промислової зони, між вулицями Козелецькою і Волноваською вздовж провулку Юрія Матущака. У 1932—1937 роках хутір входив до Київської приміської смуги. У складі Києва хутір опинився 1938 року.
Стару забудову було знесено у 2-й половині 1960-х років. Промислову зону Відрадного збудовано впродовж 1950–1960-х, а житловий масив — у 1959—1965 роках. На масиві є парк «Відрадний», приватний сектор та п'ятиповерхівки, які тягнуться вздовж шосе до межі Солом'янського району.
Через хутір Відрадний у липні–вересні 1941 року проходила 3-я лінія оборони міста Києва, і саме в парковій зоні дислокувалися підрозділи матеріально-технічного забезпечення 206-ї стрілецької дивізії, яка вела бої на підступах до Києва. Тут же дислокувалися 5 винищувальних батальйонів і 9 рот народного ополчення, загалом 19 тисяч бійців народного ополчення. Під час окупації Києва в парковій зоні «Відрадного» діяли підпільні групи Жовтневого підпільного РК КП(б)У.
Під час наступу 5 листопада 1943 року танкісти 22-ї гвардійської танкової бригади неподалік від хутора Відрадного зустрілися з воїнами 1-ї окремої Чехословацької бригади полковника Людвіка Свободи, які потім вели запеклі бої у напрямку залізничного вокзалу. Провідником чехословацьких танкістів була молода киянка Ліда Уваренко, яка мешкала в Залізничному районі по вулиці Урицького (тепер — Митрополита Василя Липківського).
На парапеті вхідної групи парку «Відрадний» буде напис: «Парк реконструйовано на честь 65-ї річниці визволення міста Києва від німецько-фашистських загарбників».
Галерея Редагувати
Джерела Редагувати
- Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — 352 с. — ISBN 5-88500-070-0.
- Київ: енциклопедичний довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : Гол. ред. Української Радянської Енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.
- Київ. Короткий топонімічний довідник. Довідкове видання / Л. А. Пономаренко, О. О. Різник — К. : Видавництво «Павлім», 2003. — 124 с. : іл. — ISBN 966-686-050-3.
- Сайт історії Києва [ 1 червня 2022 у Wayback Machine.]
- Сайт Відрадного [ 1 серпня 2018 у Wayback Machine.]
- Фейсбук спільнота "Мій Відрадний" [ 30 травня 2021 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття про Київ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |