Вулична проституція — форма проституції, в якій проституйована особа залучає клієнтів з громадського місця, найчастіше з вулиці, під час очікування на перехрестях або в інших громадських місцях, таких як парки, пляжі тощо. Сексуальний контакт може здійснюватися в машині клієнта або у відокремленому місці на вулиці, у квартирі повії чи в орендованому приміщенні.
Вулична проституція несе вищі ризики насильства (зокрема, сексуального), наркоманії та незахищеного сексу, порівняно з проституцією в приміщенні. В дослідженні насильства проти жінок у вуличній проституції 68 % проституйованих жінок повідомили про зґвалтування. В ряді країн додаються ризики ув'язнення та смертної кари.
Проституція в Україні є незаконною. Проте в 90-х та на початку 2000-х за умов жорсткої економічної кризи, падіння життєвого рівня та відсутності дієвого механізму соціального захисту населення і протидії проституції Україна стала місцем вуличної проституції та секс-туризму для іноземців.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Krusi, A (Jun 2012). Negotiating safety and sexual risk reduction with clients in unsanctioned safer indoor sex work environments: a qualitative study. Am J Public Health 102 (6): 1154–9. PMC 3484819. PMID 22571708. doi:10.2105/ajph.2011.300638.
- Weitzer, Ronald John, ред. (2000). Sex for Sale: Prostitution, Pornography, and the Sex Industry (англ.). Routledge. ISBN 9780415922944.
- Farley, Melissa; Kelly, Vanessa (2008). Prostitution. Women & Criminal Justice 11 (4): 29. doi:10.1300/J012v11n04_04.
- Federal Research Division (2004). Saudi Arabia A Country Study. с. 304. ISBN 978-1-4191-4621-3.
- . Books.google.nl. Архів оригіналу за 15 жовтня 2012. Процитовано 6 травня 2010.[відсутнє в джерелі]
- US Department of State: Ukraine. Архів оригіналу за 1 травня 2012. Процитовано 4 квітня 2010.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вулична проституція |