Вулиця Дарвіна, до 1920-х Садово-Куликівська — одна з вулиць у центрі Харкова. Розташована в історичному Нагірному районі та адміністративному Київському, на так званій Куликовій горі. Названа у радянські часи на честь засновника еволюціонізму британця Чарльза Дарвіна. Відрізняється великою кількістю пам'яток архітектури. Довжина вулиці 0,610 км.
| Вулиця Дарвіна Харків | |
|---|---|
| Вулиця Дарвіна | |
| Район | Київський |
| Колишні назви | |
| Садово-Куликівська вулиця (до 1920-х) | |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 610 м |
| Транспорт | |
| Найближчі станції метро | Архітектора Бекетова |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| Мапа | |
| Вулиця Дарвіна у Вікісховищі |
Розташування ред.
Вулиця Дарвіна починається від вулиці Пушкінської поруч зі станцією метро Бекетова і далі йде в бік річки Харків. Протяжність вулиці становить близько 700 метрів, вулиця є відносно короткою, і проте, жвавою. Вулиця Дарвіна закінчується поворотом на вулицю Куликівську (кол. Мельникова).
Історія ред.
На початку другої половини 18 століття вся величезна ділянка Нагірного району від нинішніх проспекту Героїв Харкова до вул. Гуданова і від Журавлівського схилу річки Харків до вул. Пушкінської належала полковнику Харківського козацького полку Куликовському. За його прізвища названа була Куликова гора, де і розташувалися вулиці Куликівська та Садово-Куликівська (Дарвіна).
Цікаво, що колишня мільйонерка Куликовська проживала на Садово-Куликівській на своїй колишній землі в одній з кімнат свого колишнього будинку вже в СРСР до кінця 1920-х років, а її син гвардії полковник Кірасирського полку Микола Куликовський, що став 4 листопада 1916 чоловіком сестри Імператора Миколи Другого Ольги Олександрівни, в цей момент вже був в еміграції, в Данії, на батьківщині матері своєї дружини.
Вулиця отримала початкову назву у 1804 р. У роки німецької окупації Харкова (1942—1943) вулиці поверталася історична назва.
Наприкінці 19 та на початку 20 століття на вулиці побудували низку особняків. До війни вулиця була тупиковою.
Будинки та архітектурні пам'ятки ред.
- Будинок № 1 —триповерховий житловий будинок, побудований Комгоспом у середині 1920-х років на розі вулиці Пушкінської, на місці, де раніше знаходився будинок купців Пономарьових. На фасадах простежувалися спроби застосування форм українського бароко. На початку 1930-х років був надбудований до 5 поверхів, при цьому елементи первісного декору були втрачені.
- Будинок № 4 — Двоповерховий житловий будинок з високим цокольним поверхом збудований у 1915 р. за проектом архітектора І. І. Тенне (можливо, проект будинку він виконав разом із архітектором О. І. Ржепішевським). В оформленні фасаду поєднуються елементи модерну та класицизму, він прикрашений ліпними деталями та жіночими статуями. У будинку знаходилися чотири квартири підвищеної комфортності. Будинок належав купцю Е. Д. Молдавському, в одній з квартир жив сам Тенне. У 1917 р. будинок купив у Молдавського лікар Гехтман. Після жовтневого перевороту він був націоналізований, в ньому розмістилося Управління Уповноваженого наркомата Іноземних справ при Раднаркомі УРСР. У 1934 році, після переведення столиці до Києва, у будинку розмістився Будинок Лікаря. Після німецько-радянської війни у ньому розміщувалися Київський районний комітет КПУ, потім — міський комітет ЛКСМУ,.а нині його займають комерційні організації.
- Будинок № 3/5 — житловий будинок з дитячим садком на першому поверсі, збудований у 1950-х роках за проектом архітектора В. Г. Висневського для співробітників інституту Південдіпрошахт.
- Будинок № 8 — особняк, побудований у 1880 р. за проектом архітектора Ф. А. Ніценка для колезького секретаря Н. Ф. Темпінського. Нині у ньому міститься одне з відділень Харківської міської студентської лікарні.
- Будинок № 9 — Особняк Рижових, збудований у 1911 р. за проектом архітектора В. В. Величка. В даний час в ньому знаходиться Харківська обласна організація Національної спілки архітекторів України. Одноповерхова з боку вулиці та двоповерхова з двору будівля збудована у стилі неоренесансу. Фасад оздоблює колонада іонічного ордера. Палисадник перед будинком огороджений кованими металевими ґратами. Позаду будинку розташований сад, в якому знаходиться альтанка-ротонда іонічного ордера.. З 1919 по 1922 роки у будинку знаходилася Харківська НК.
- Будинок № 10 — Поліклініка Харківської міської студентської лікарні. Збудована у 1970-х роках за проектом повторного застосування, розробленим для Москви архітектором Р. Рабіновичем та інженером Лавровським (за участю архітектора В. Плішка). Прив'язку проекту виконано в інституті «Харківпроект». На фасаді встановлено пам'ятну дошку колишньому головному лікарю студентської лікарні, заслуженому лікарю України Маї Григоровні Фоміній (1935—2012) На місці цієї будівлі знаходився будинок, де жив і помер поет, ректор Харківського університету П. П. Гулак-Артемовський. Пізніше на цьому ж місці стояв будинок купця Єнуровського, в якому підчас гастролей у Харкові гостював Ф. І. Шаляпін.
- Будинок № 11 — Особняк, збудований у 1911 р. у стилі модерн для директора заводу сільськогосподарських машин товариства «Гельферіх-Саде» Ч. Г. Блеккі, який був також віце-консулом Великої Британії. за проектом архітектора В. Г. Гауша. (за іншими даними Гауш був техніком та будував цей будинок, чи належить йому авторство проекту — невідомо). У даний час — будинок Харківської організації Національної спілки художників України
- Будинок № 13 — Особняк у мавританському стилі, побудований у 1896 р. архітектором О. М. Бекетовим для підприємця та вченого Дмитра Олексійовича Алчевського. У 1903 р. у зв'язку з фінансовими труднощами будинок був проданий Алчевським Товариству трудящих жінок. В ньому відкрили дитячий садок, а в 1911—1912 роках прибудували з північного боку ще один корпус (архітектор М. Ф. Піскунов), після чого у будівлі було відкрито гімназію. Вхід до неї був передбачений з боку Каплунівського провулка (нині вул. Манізера). У 1924 році гімназію перетворили на середню школу № 1 (нині — Харківська гімназія № 1.
- Будинок № 15 — багатоквартирний житловий будинок, що належав Є. Д. Молдавському, побудований у 1913 р. за проектом архітектора О. І. Ржепішевського, виконаний у варіаціях стилю модерн.
- Будинок № 17 — побудований у 1903 р. архітектором О. М. Бекетовим для себе одноповерховим (він у ньому не жив, одразу ж побудував будинок 37). Надбудований після війни на 2 поверхи, втратив свій колишній вигляд.
- Будинок № 19 — кооперативний житловий будинок № 19 «Будпроектувальник», споруджений у 1930-х рр. на місці одноповерхових особняків.
- Будинок № 21 — особняк лікаря Ф. В. Писнячевського, побудований архітектором О. М. Бекетовим у 1903 р. у неоренесансних формах.
- Будинок № 23 — особняк купця П. В. Маркова, побудований архітектором О. М. Бекетовим у 1903 р.
- Будинок № 25 — особняк М. І. Зубовської, побудований у 1887 р. за проектом архітектора А-М. Томсона.
- Будинок № 27— особняк професора Коваленка, побудований у 1887 р.
- Будинок № 29 — побудований архітектором О. І. Ржепішевським у 1917 р. у стилі модерн, нагадує готичні житлові будинки середньовічної Європи. Будинок споруджений для театрального діяча та режисера М. М. Синельникова. Синельников проживав у квартирі, що займала бельетаж, а решта квартир здавалися в оренду. На фасаді будинку встановлена дошка на честь Синельникова: «В цьому будинку в 1913—1939 роках мешкав видатний актор, режисер, педагог, Народний артист УРСР Синельников Микола Миколайович (1855—1939)».
- Будинок № 31 — власний будинок архітектора В. В. Величка, збудований за його проектом у 1901 р. В архітектурі будинку використано елементи готичної та романської архітектури.
- Будинок № 33 —особняк у стилі модерн, автор проекту — ймовірно, архітектор М. Є. Компанієць. Був надбудований у 1930-х рр.
- Будинок № 35 — особняк, побудований на початку 20 століття невідомим архітектором у стилі модерн.
- Будинок № 37 — власний будинок академіка архітектури О. М. Бекетова, побудований ним у 1912 р. у стилі неокласицизму. У цьому будинку й нині проживають спадкоємці Бекетова.
Поруч з вулицею було побудовано в 1885 Харківський технологічний інститут (зараз НТУ ХПІ).
Історичні факти ред.
- Після «харківського краху» та самогубства або вбивства тестя академіка Бекетова промисловця Олексія Алчевського в травні 1901 після нього залишилися великі борги. Теща Бекетова продала садибу з садом, а академік архітектури Бекетов змушений був продати свій особняк товариству автомобілістів та потім побудував собі двоповерховий будинок 37 в кінці Садово-Куликівської, над Журавлівськими схилами, де ділянки були дешевші та місце не таке престижне. Сам архітектор з родиною жив на другому поверсі, а нижній здавав. Серед мешканців були художник М. Р. Пестриков, а з 1929 р. до 1941 р— відомий баталіст Микола Самокиш.
- У тій же до-і післяреволюційній квартирі Бекетова на Садово-Куликівській (вул. Дарвіна) досі проживають його онуки Ф. Рофе-Бекетов і В. Рофе.
- Праправнуки Бекетова ходять (у 2008) в першу школу по вул. Манізера, 12, перший корпус якої на Дарвіна (будинок 13) побудував в 1896 їх прапрадід..
У художніх творах ред.
Куликівська вулиця
На цій вулиці євреї з ранку до вечора кишать,
а щоб їм було веселіше, влаштований тут «Слов'янський сад».
Цвіте він влітку та зимою, галасуючи єврейським натовпом...— Іванов Василь (Шпилька), «Путівник по Харкову», 1890
Галерея ред.
Примітки ред.
- ↑ Дмитриева Е.Н., Дьякова Е.В., Харченко Н.М; под общ. ред. Куделко С.М. (2011). Харьков: справочник по названиям: 7000 улиц, площадей, скверов, районов... Харьков: «Издательство САГА». с. 348. ISBN 978-617-575-024-7.
- ↑ Харьков: Архитектура, памятники, новостройки, 1985, с. 80.
- ↑ (ru-RU). Архів оригіналу за 22 грудня 2021. Процитовано 22 грудня 2021.
- ↑ Харьков: Архитектура, памятники, новостройки, 1985, с. 81.
- . https://www.city.kharkov.ua/ (укр.). Архів оригіналу за 22 грудня 2021. Процитовано 22 грудня 2021.
- . https://www.cultura.kh.ua (uk-ua). Архів оригіналу за 22 грудня 2021. Процитовано 22 грудня 2021.
- . Мандруй та надихайся! (укр.). 8 серпня 2017. Архів оригіналу за 22 грудня 2021. Процитовано 22 грудня 2021.
- Харьков: Архитектура, памятники, новостройки, 1985, с. 81-82.
- . Історія Харкова у пам'ятних дошках. Архів оригіналу за 21 грудня 2021. Процитовано 21 грудня 2021.
- Владислав Карнацевич. 100 знаменитых харьковчан. — Харьков : Фолио, 2005. — 512 с. — 3000 прим. — ISBN 966-03-3202-5.
- Харьковчане. Поэма о Городе в цитатах поэтических произведений. — Харьков : Слобожанщина, 2007. — 436 с. — 2 000 прим. — ISBN 978-966-7814-68-7.
Джерела ред.
- Лейбфрейд А. Ю., Реусов В. А., Тиц А.А. Харьков: Архитектура, памятники, новостройки. Путеводитель. — Харьков : Прапор, 1985. — С. 80-82. — 10000 прим.
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вулиця Дарвіна (Харків) |
- Вулиця Дарвіна [ 14 липня 2014 у Wayback Machine.] // Історико-інформаційний довідник «Вулиці та площі Харкова»