Воткінська гідроелектростанція — ГЕС на річці Кама в Пермському краї, в м. Чайковський. Входить до Волзько-Камського каскаду ГЕС.
| Воткінська ГЕС | |
|---|---|
| | |
| 56°47′29″ пн. ш. 54°05′05″ сх. д. / 56.7913888889167779° пн. ш. 54.08472222224977344° сх. д.Координати: 56°47′29″ пн. ш. 54°05′05″ сх. д. / 56.7913888889167779° пн. ш. 54.08472222224977344° сх. д. | |
| Країна | Росія |
| Адмінодиниця | Чайковський |
| Стан | діюча |
| Річка | Кама |
| Каскад | Волзько-Камський каскад ГЕС |
| Початок будівництва | 1965 |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1961-1963 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 1 020 МВт |
| Середнє річне виробництво | 2 280 млн кВт·год |
| Тип ГЕС | руслово-греблева |
| Розрахований напір | 17,5 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | поворотно-лопатеві |
| Кількість та марка турбін | 8х, 2хПЛ 661-ВБ-930 |
| Витрата через турбіни | 8х, 2х700 м³/с |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 8х, 2хСВ 1500/170-96 |
| Потужність гідроагрегатів | 8х100, 2х110 МВт |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | водоскидна бетонна, земляна руслова і заплавна |
| Висота греблі | 44,5 й 35,5 м |
| Довжина греблі | 191 и 4770 м |
| Шлюз | однокамерний двонитковий з низовим підходним каналом |
| Власник | РусГидро |
| Сайт | votges.rushydro.ru |
| Воткінська ГЕС | |
| Мапа | |
| Воткінська ГЕС у Вікісховищі |
Загальні відомості ред.
Будівництво ГЕС почалося в 1955, закінчилося в 1965. Гідроелектростанція побудована за русловою схемою. Склад споруд ГЕС:
- бетонна водозливна гребля довжиною 191 м і висотою 44,5 м;
- земляні намивні греблі загальною довжиною 4770 м і найбільшою висотою 35,5 м;
- судноплавний однокамерний двонитковий шлюз з низовим підхідним каналом і захисною дамбою у верхньому б'єфі;
- будівля ГЕС довжиною 273 м.
Спорудами ГЕС прокладений автомобільний перехід.
Потужність ГЕС — 1020 МВт (спочатку 1000 МВт), проєктне середньорічне вироблення — 2,28 млрд кВт·год (за останні 10 років в середньому 2,6 млрд кВт·год). У будівлі ГЕС встановлено 10 поворотно-лопаткових гідроагрегати, що працюють при розрахунковому напорі 17,5 м: 2 гідроагрегати потужністю по 110 МВт, 8 гідроагрегатів потужністю по 100 МВт. Обладнання ГЕС застаріло і проходить модернізацію. Напірні споруди ГЕС (довжина напірного фронту 5,37 км) утворюють велике Воткінське водосховище площею 1120 км², повною і корисною ємністю 9,4 і 3,7 км ³. При створенні водосховища було затоплено 73,3 тис. га сільгоспугідь, перенесено 6641 будівель.
Воткінська ГЕС спроєктована інститутом «Ленгідропроект».
Економічне значення ред.
Воткінська ГЕС — один з вузлових системоутворюючих пунктів мережі електропостачання Уральського регіону Росії. ГЕС покриває пікову частину графіка навантаження в Уральській енергосистемі, забезпечує високооперативний резерв при різних порушеннях і відхилення планового режиму, регулює водотік Ками для забезпечення судноплавства та безперебійної роботи водозабірних споруд міст.
Воткінська ГЕС входить до складу ВАТ «РусГидро» на правах філії.
Собівартість 1 кВт·год електроенергії у 2001 році — 4,8 коп.
Показники діяльності ред.
| 2006 | 2007 | 2008 | 2009 |
|---|---|---|---|
| 2 379,1 | 3 176,21 | 2 975,5 | 1 665,9 (I півріччя) |
Історія будівництва та експлуатації ред.
- 1955 — початок будівництва.
- 23-27 грудня 1961 — введено в роботу перші два гідроагрегати ГЕС.
- 10 травня 1962 — аварія в шлюзі. Загинула 21 осіб.
- 20 грудня 1963 — пущений останній агрегат і гідростанціях досягла проєктної потужності 1000 МВт.
- 9 липня 1966 — Постановою Ради Міністрів СРСР № 516 Воткінська ГЕС прийнята в промислову експлуатацію.
- 1975 — введена АСУ ТП на базі АСОТ М-6000
- 1983 — після модернізації устаткування встановлена потужність ГЕС була збільшена до 1020 МВт.
- 1 листопада 1986 — окупилися витрати на будівництво ГЕС
- Грудень 2007 року — ВАТ «Воткінська ГЕС» ліквідовано через приєднання до ВАТ «ГидроОГК».
Посилання ред.
- Офіційний сайт філії Воткінська ГЕС ВАТ «РусГидро» [ 19 травня 2020 у Wayback Machine.]
- Офіційний сайт ВАТ «РусГидро» [ 21 грудня 2009 у Wayback Machine.]
- Опис Воткінської ГЕС на сайті інституту Ленгідропроект[недоступне посилання з травня 2019]