Воронізьке намісництво

Воро́нізьке намі́сництво (рос. Воронежское наместничество) — адміністративно-територіальна одиниця в Російській імперії в 1779–1796 роках. Адміністративний центр — Вороніж. Створене 1779 року на основі Воронізької губернії. Складалося з 15 повітів. 12 грудня 1796 року перетворене на Воронізьку губернію.

Воронізьке намісництво
Герб
Центр	Вороніж
Утворено	1784 — 1796
Попередники	Воронізька губернія
Наступники	Воронізька губернія

Повіти

1. Біловодський (Біловодськ)
2. Бирюцький (Бирюч)
3. Бобровський (Бобров)
4. Богучарівський (Богучар)
5. Валуйківський (Валуйки)
6. Воронізький (Вороніж)
7. Задонський (Задонськ)
8. Землянський (Землянськ)
9. Калитбський (Калитба)
10. Коротояцький (Коротояк)
11. Купенський (Купенськ)
12. Лівенський (Лівенськ, сучасна Лівенка)
13. Нижнєдівицький (Нижнєдівицьк)
14. Острозький (Острозьк)
15. Павловський (Павловськ)

Карти

Джерела

• Институт генерал-губернаторства и наместничества в Российской Империи: в 2 т. — Санкт-Петербург: Изд-во Санкт-Петербургского университета, 2001. — Т. І.
• Тархов С. А. Изменение административно-территориального деления России за последние 300 лет [ 8 липня 2018 у Wayback Machine.] // География. — № 15. — 2001.
• Атлас Российской Империи [ 13 липня 2020 у Wayback Machine.]. — Москва: Типография Сытина, 1792.