«Вона» (фр. Elle) — французький фільм-трилер, знятий Полом Верговеном за мотивами роману «Ох…» Філіппа Джиана. Світова прем'єра стрічки відбулась 21 травня 2016 року на Каннському кінофестивалі, а в Україні — 29 вересня 2016 року. Фільм розповідає про Мішель, жінку, яка прагне помститися своєму переслідувачу й ґвалтівнику.
| Вона | |
|---|---|
| Elle | |
| Український постер | |
| Жанр | Трилер |
| Режисер | Пол Верговен |
| Продюсер | Саїд Бен Саїд Мішель Меркт |
| Сценарист | Девід Бірк |
| На основі | «Ох…» Філіппа Джиана |
| У головних ролях | Ізабель Юппер Крістіан Беркель Анн Косіньї Вірджинія Ефіра Лоран Лафітт Шарль Берлінг |
| Оператор | Стефан Фонтен |
| Композитор | Енн Дадлі |
| Монтаж | Йоб тер Бург |
| Кінокомпанія | SBS Productions Pallas Film |
| Дистриб'ютор | Lucky Red Distribuzioned |
| Тривалість | 130 хвилин |
| Мова | французька |
| Країна | Франція Німеччина Бельгія |
| Рік | 2016 |
| Дата виходу | 21 травня 2016 (Канни) 29 вересня 2016 (Україна) |
| Касові збори | 2 000 000 $ |
| IMDb | ID 3716530 |
| ellemovie.com | |
| Вона у Вікісховищі |
Сюжет ред.
Мішель Леблан, 49-річна власниця компанії з розробки відеоігор, з чоловіком розлучена, у сина своє, доросле, життя. У Мішель роман з чоловіком подруги, її ділового партнера. Одного разу до її будинку вдирається незнайомець у масці, жорстоко б'є її й ґвалтує. Проте вона не звертається до поліції, оскільки не хоче привертати до себе уваги. Її батько відбуває пожиттєве ув'язнення за масове вбивство, коли вона була десятирічною дівчинкою, і її ім'я в суспільстві асоціюється з ім'ям батька. Існує версія, що вона причетна до його злочинів.
Про інцидент Мішель розповіла лише колишньому чоловікові, подрузі та її чоловікові, продовживши звичайне життя, але програючи в пам'яті сцену зґвалтування упродовж фільму. Вона допомагає своєму синові-невдасі та його подрузі купити квартиру, турбується про зв'язок матері з молодим альфонсом, знайомиться з одруженим сусідом, до якого відчуває потяг (мастурбуючи, вона спостерігає за ним і його набожною дружиною у бінокль). У офісі при обговоренні нової гри вона докоряє своїм розробникам, що в сцені, де монстр зі щупальцями нападає на дівчину, оргазмічні конвульсії недостатньо яскраві.
Ґвалтівник присилає Мішель смс-ку й дає зрозуміти, що стежить за нею, вона підозрює одного з розробників своєї фірми. На різдвяну вечерю вона запросила колишнього чоловіка і його юну подругу, матір та її альфонса, свою колегу з чоловіком, сина з його дівчиною, молодого сусіда з його дружиною, ревною католичкою. Під час розмови Мішель заграє з сусідом, торкаючись до нього ногою під столом, у розмові з ним вона згадує день масового вбивства; сварка з матір'ю приводить останню до смерті від інсульту. Незабаром злочинець знову вдрається до неї, б'є та намагається зґвалтувати, Мішель вдається поранити його й зірвати маску — це її сусід. Вона проганяє його, але не заявляє в поліцію, зовні їх стосунки залишаються колишніми й підкреслено ввічливими.
Батько вішається у в'язниці, коли вона попросила зустрічі; Мішель потрапляє в аварію, поранивши ногу, вона дзвонить сусідові і він приходить на допомогу. За відсутності дружини сусід запрошує Мішель та її сина випити вина; коли син засинає, сусід запрошує її в підвал, де б'є й ґвалтує. На честь виходу нової гри Мішель влаштовує вечір у ресторані, там вона свариться з подругою, повідомляючи, що була коханкою її чоловіка. Сусід відвозить Мішель додому, дорогою вона говорить, що звернеться до поліції. Через декілька хвилин він у масці вдирається та б'є її. Син, що повернувся, ударом вбиває його. У фіналі Мішель тепло прощається з дружиною сусіда, яка говорить, що її чоловік був людиною з «пораненою душею» і вона рада, що Мішель дала йому «те, що йому було треба». Мішель мириться з подругою, вони збираються пожити разом.
У ролях ред.
- Ізабель Юппер — Мішель
- Крістіан Беркель — Роберт
- Анн Косіньї — Анна
- Вірджинія Ефіра — Ребекка
- Лоран Лафітт — Патрік
- Шарль Берлінг — Річард
Нагороди й номінації ред.
Примітки ред.
- Unifrance — 1949.
- Peter Debruge, Elsa Keslassy (14 квітня 2016). Cannes 2016: Film Festival Unveils Official Selection Lineup (англ.). Variety. оригіналу за 30 вересня 2016. Процитовано 14 квітня 2016.
- . Архів оригіналу за 3 жовтня 2016. Процитовано 22 березня 2018.
- ↑ . Архів оригіналу за 11 жовтня 2016. Процитовано 22 березня 2018.
- ↑ . Архів оригіналу за 21 вересня 2016. Процитовано 22 березня 2018.
- . Архів оригіналу за 15 жовтня 2016. Процитовано 22 березня 2018.
- Ramin Setoodeh (28 листопада 2016). ‘Moonlight’ Sweeps the Gotham Awards, Winning Best Film (англ.). Variety. оригіналу за 20 лютого 2017. Процитовано 30 листопада 2016.
- Matt Donnelly, Steve Pond (28 листопада 2016). Gotham Awards 2016: The Complete Winners List (англ.). TheWrap. оригіналу за 2 грудня 2016. Процитовано 30 листопада 2016.
- Dave McNary (13 грудня 2016). ‘Manchester by the Sea’ Leads Australian Academy International Nominations (англ.). Variety. оригіналу за 15 грудня 2016. Процитовано 13 грудня 2016.
- Beatrice Verhoeven (6 січня 2017). ‘La La Land’ Named Top International Film by Australian Academy (англ.). TheWrap. оригіналу за 8 січня 2017. Процитовано 15 січня 2017.
- Tracy Brown (12 грудня 2016). Golden Globes 2017: Complete list of nominees (англ.). Los Angeles Times. оригіналу за 13 грудня 2016. Процитовано 12 грудня 2016.
- Golden Globes 2017: Complete Winners List (англ.). The Hollywood Reporter. 8 січня 2017. оригіналу за 9 січня 2017. Процитовано 9 січня 2017.
- Elsa Keslassy (16 грудня 2016). ‘Elle,’ ‘The Dancer,’ ‘Frantz,’ ‘Staying Vertical’ Vie for Lumiere Awards (англ.). Variety. оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 9 січня 2016.
- Aurore Engelen. . Cineuropa (англ.). 10.01.2017. Архів оригіналу за 12 січня 2017. Процитовано 1.02.2017.
- Fabien Lemercier. . Cineuropa (фр). 25.01.2017. Архів оригіналу за 25 вересня 2017. Процитовано 25.01.2017.
- . RTL.fr (фр). 25.02.2017. Архів оригіналу за 24 жовтня 2017. Процитовано 25.02.2017.
- Hilary Lewis (22 листопада 2016). Independent Spirit Awards: 'Moonlight,' 'American Honey' Score Leading 6 Nominations Each (англ.). The Hollywood Reporter. оригіналу за 23 листопада 2016. Процитовано 22 листопада 2016.
- Gian Luca Pisacane. . Cinematografo.it (іт). 22 березня 2018. Архів оригіналу за 22 березня 2018. Процитовано 22.03.2018.