Волошин Іван Макарович

Іван Макарович Волошин (нар. 27 травня 1923(19230527), село Підмогильне Єлисаветградського повіту, тепер у складі села Лозуватка Кропивницького району Кіровоградської області — пом. 7 жовтня 1990, Москва) — радянський військовий діяч, генерал армії, командувач військами Одеського військового округу. Депутат Верховної Ради СРСР 9-10-го скликань. Член ЦК КПУ у 1976 — 1986 р.

Волошин Іван Макарович
Народження	27 травня 1923(1923-05-27) Лозуватка, Кропивницький район, Україна
Смерть	7 жовтня 1990(1990-10-07) (67 років) Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар :
Країна	СРСР
Освіта	Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Партія	КПРС
Звання	генерал армії
Війни / битви	німецько-радянська війна
Нагороди	орден Тудора Владимиреску^d

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Волошин.

Біографія

З 1941 року служив у Радянській армії. Учасник Другої світової війни.

У 1942 році закінчив піхотне училище. З травня 1942 року — на фронті, воював на посадах заступника командира, потім командира стрілецької роти. З вересня 1943 року — помічник начальника 1-го відділення штабу стрілецької дивізії, потім командир батальйону, заступник командира стрілецького полку. З 1944 р. — командир стрілецького полку. Воював на 1, 2, 3 і 4-му Українських фронтах.

Член ВКП(б) з 1944 року.

У 1946 році закінчив Вищі стрілецько-тактичні курси удосконалення командного складу піхоти «Постріл».

У 1946 — 1952 р. — командир стрілецького полку, командир окремого навчального батальйону, на посадах у штабі військового округу.

У 1955 році закінчив Військову академію імені Фрунзе.

З листопада 1955 року — заступник начальника, а з вересня 1960 р. — начальник Московського вищого загальновійськового командного училища імені Верховної Ради РРФСР.

У травні 1962 — 1965 р. — командир Таманської мотострілецької дивізії Московського військового округу.

У 1967 році закінчив Військову академію Генерального штабу. Пізніше, в 1973 і в 1979 роках закінчив Вищі академічні курси при цій же академії.

З липня 1967 року — заступник командувача з бойової підготовки, з грудня 1967 — начальник штабу — 1-й заступник командувача армії, а з травня 1970 року — командувач 6-ї загальновійськової армії Ленінградського військового округу.

У квітні 1974 — квітні 1982 р. — командувач військ Червонопрапорного Одеського військового округу.

З травня 1982 року проходив службу в апараті головнокомандувача Об'єднаних Збройних сил держав —учасниць Варшавського договору.

З серпня 1985 — 1-й заступник головнокомандувача військами Далекого Сходу.

У 1986 — 1989 р. — головнокомандувач військами Далекого Сходу.

З 1989 року — військовий інспектор-радник Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

Похований на Новодівичому кладовищі в Москві.

Звання

• генерал-лейтенант
• генерал-полковник (.04.1975)
• генерал армії (7.05.1986)

Нагороди

• орден Леніна
• орден Кутузова 2-го ст.
• орден Олександра Невського
• орден Червоного Прапора
• два ордени Вітчизняної війни 1-го ст.
• орден Вітчизняної війни 2-го ст.
• три ордени Червоної Зірки
• орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» 3-го ст.
• ордени
• медалі

Література

• Военная экциклопедия в 8 томах. М.:Военное издательство, 1994–2004. — Т.2