Фокін Володимир Петрович (нар. 8 вересня 1945, м. Харків) — радянський і російський кінорежисер, сценарист і кіноактор. Почесний кінематографіст РРФСР (1977). Лауреат премії Ленінського комсомолу (1981) та Премії ім. О. Довженка (1982). Нагороджений медаллю «В пам'ять 850-річчя Москви». Заслужений діяч мистецтв Російської федерації (1996). Народний артист Російської Федерації (2008). Почесний громадянин міста Харкова (2011).
| Фокін Володимир Петрович | |
|---|---|
| | |
| Дата народження | 8 вересня 1945 (78 років) |
| Місце народження | Харків, Українська РСР, СРСР |
| Громадянство | СРСР → Росія |
| Alma mater | Всеросійський державний інститут кінематографії і НТУ «ХПІ» |
| Професія | кінорежисер |
| Членство | СК СРСР |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0284028 |
| Фокін Володимир Петрович у Вікісховищі |
Фігурант бази даних центру «Миротворець».
Життєпис ред.
1967 року закінчив електромашинобудівельний факультет Донецького політехнічного інституту. По закінченню вишу працював на кафедрі Донецького політехнічного інституту. Згодом призваний до лав збройних сил СРСР, де командував взводом у ПО. після демобілізації, викладав математику в Донецькому технікумі, разом з тим керував самодіяльним театром «Силует».
1978 року закінчує режисерський факультет ВДІКу — навчався в майстерні Юрія Єгорова.
Упродовж 1990—1995 років працював художнім керівником кіностудії «Рапід», 1996—1997 роках — головний режисер телекомпанії «Каскад».
Викладав у ВДІКу.
Секретар спілки кінематографістів Москви.
Входить до складу правління Союзу кінематографістів РФ.
Режисерська фільмографія ред.
- 1977 — «Злива»
- 1978 — «Смерть чиновника» (диплом)
- 1979 — «Сищик»
- 1981 — «Олександр Маленький»
- 1984 — «ТАРС уповноважений заявити...»
- 1987 — «Клуб жінок»
- 1989 — «До першої крові»
- 1993—1994 — цикл передач «Клуб земляків»
- 1994 — документальний телевізійний фільм «Останній міф»
- 1998—1999 — цикл телепередач «Стара квартира»
- 2000 — «Будинок для багатих»
- 2003 — «П'ятий ангел»
- 2007 — «Нізвідки з любов'ю, або веселі похорони»