Володи́мир-Димитро́ Все́володович (25 жовтня 1193 — 6 грудня 1227) — син Всеволода III Юрійовича (Велике Гніздо), князь юр'євський (1212—1214 рр.), переяславський (1215—1217 рр.), стародубський (1217—1227 рр.). Був одружений з дочкою Гліба Святославича (?—1238).
| Володимир (Дмитро) Всеволодович | |
| 1215 — 1217 | |
|---|---|
| Попередник: | Володимир Рюрикович |
| Наступник: | Всеволод Костянтинович |
| 1217 — 1227 | |
| Попередник: | князівство утворено |
| Наступник: | князівство увійшло в склад Великого князівства Владимирського |
| Народження: | 25 жовтня 1193 |
| Смерть: | 6 грудня 1227 Starodub-on-the-Klyazmad, Клязьминський Городок, Ковровський район |
| Хрещене ім'я: | Дмитро |
| Рід: | Рюриковичі (Юрійовичі) |
| Батько: | Всеволод Юрійович |
| Мати: | Марія Шварнівна |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Життєпис Редагувати
В 1192 році 15-річним юнаком Володимир супроводжував батька в поході на Чернігів, а по смерті батька (1212 р.) брав участь у міжусобній війні старших братів, Костянтина і Юрія, перебуваючи спочатку на стороні Юрія, а потім Костянтина. Останній наказав Володимиру залишити зайнятий ним Волоколамськ (очевидно, Володимир ще не мав спадку), і доручив йому захист Москви. У 1213 р. Юрій послав його на князювання в Переяслав. Тут в 1215 р в битві з половцями він був взятий в полон, після звільнення з якого, в 1217 р. отримав від старших братів Стародуб. В 1224 році прийняв схиму, і невдовзі, 6 грудня 1227 року помер ченцем.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Войтович Л. 3.17. Мономаховичі. Юрійовичі. Ростовська, Суздальська, Московська і Тверська гілки. // Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.). Львів: Інститут українознавства, 2000.
Джерела та література Редагувати
- Войтович Л. 3.17. Мономаховичі. Юрійовичі. Ростовська, Суздальська, Московська і Тверська гілки. // Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.). Львів: Інститут українознавства, 2000.
- Экземплярский А. В. Всеволодович Владимир-Димитрий Всеволодович / Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
| Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |