Володимирко Володарович також Володимир Галицький 1 1104 ймовірно Перемишль 1152 1153 князь звенигородський 1124 1128 пе

Народився 1104 року, може, у Перемишлі,^{[джерело?]} де його батько Володар Ростиславич князював з 1092 по 1124 рр. Ймовірно, його матір'ю була поморська княжна.

Відомості про те, що Володимирко окрім Звенигородського князівства отримав ще й Белзьке, малоймовірні.. 1124 року, після смерті Володаря Ростиславича, став Звенигородським князем, а його брат Ростислав (?—1128) отримав престіл батька, який близько 1126 року Володимирко без успіху спробував відібрати. Після смерті брата, 1129 року,^{[джерело?]} заволодів Перемишлем, а небожеві Іванові Ростиславичу Берладнику віддав Звенигород. Після смерті двоюрідних братів (братів у перших) Ростислава-Григорія (пом. між 1127 і 1141) та Ігоря-Івана Васильковичів (?—1141), які не залишили спадкоємців, Володимирко, за правом спадку,^{[джерело?]} зайняв Теребовль і Галич. Об'єднав Перемишльську, Галицьку і Теребовлянську землі, а також ліквідоване ним удільне Звенигородське князівство (після виступу проти нього Івана Ростиславича в 1145 році) в єдине Галицьке князівство. Столицею князівства він обрав Галич у 1141 (за іншими даними — 1144) році.^{[джерело?]} Придушив Галицьке повстання 1144 року.

Намагався об'єднати під своєю владою і волинські землі, проте в боротьбі за них з київським князем Всеволодом Ольговичем зазнав невдачі, виплативши контрибуцію 1400 гривень сріблом та зобов'язавшись підтримувати Ігоря Ольговича. Був союзником Юрія Довгорукого в його боротьбі проти київського князя Ізяслава Мстиславича і допоміг йому здобути Київ. Вів тривалу боротьбу проти Угорського королівства, спираючись на союз з візантійським імператором Мануїлом I Комніном. 1152 року уклав мирний договір з угорським королем Ґезою II. За правління князя Володимирка були закладені основи майбутньої могутності Галицько-Волинської держави.

Помер 1152 або 1153 року.

Володимирко і Теремець Редагувати

Див. також: Князівські двори домонгольського Києва

Під 1150 роком літопис згадує, як Володимирко Галицький, переслідуючи київського князя Ізяслава, «ста у Киыва, у теремця». М. І. Петров вважав, що цей теремець являв собою князівський заміський двір. М. С. Грушевський локалізовував його на місці пізнішого хутора Теремки (зараз — однойменний житловий масив), Л. Є. Махновець же вважав Теремець селом, погоджуючись з його розміщенням у Теремках.

Сім'я Редагувати

Правдоподібно, близько 1117 року одружився з Софією, донькою угорського короля Коломана (Калмана Книжника). Діти:

Ярослав Осмомисл (?—1187) — князь галицький (1153—1187), один з найвидатніших князів Руси-України.
Марія-Анастасія (1120—1209), дружина Болеслава IV Кучерявого, князя краківського.
Євдокія — дружина Мешка Старого (менш вірогідно) або його брата Генрика.
Мстислав-Філіп (?-?)^{[джерело?]}

Примітки Редагувати

Літопис руський [ 27 листопада 2011 у Wayback Machine.] / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — К.: Дніпро, 1989. — XVI+591 с. ISBN 5-308-00052-2
↑ Котляр М. Ф. Володимирко Володарович [ 3 червня 2016 у Wayback Machine.] — С. 622.
Котляр М. Ф. Володар Ростиславич [ 3 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 615. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
↑ Войтович Л. Перша галицька династія… — С. 6.
Навіть якщо припустити, що Ростиславичі виторгували у Андрія Володимировича Белзьке князівство за допомогу проти Польщі, тоді важко повірити, що Володимирко міг утратити ці землі, утримавши немало захоплених волинських територій → Войтович Л. Княжа доба: портрети еліти [ 31 грудня 2017 у Wayback Machine.]. — Біла Церква : Видавець Олександр Пшонківський 2006. — С. 333.
Войтович Л. 22. Ростислав Володарович († 1128) // Князівські династії Східної Європи [ 21 січня 2020 у Wayback Machine.].
Войтович Л. 27. Ростислав-Григорій Василькович († між 1127/1141) // Князівські династії Східної Європи [ 21 січня 2020 у Wayback Machine.].
Войтович Л. Перша галицька династія. Генеалогічні записки… — С. 10.
. Архів оригіналу за 11 грудня 2014. Процитовано 13 травня 2017.
Войтович Л. Перша галицька династія… — С. 6—7.
Войтович Л. Перша галицька династія… — С. 8—9.
↑ Войтович Л. 24. Володимирко Володарович († 1153) [ 21 січня 2020 у Wayback Machine.].
Каргер, 1958, с. 277.
Літопис Руський, 1989, с. 571, Географічно-археологічно-етнографічний покажчик.
↑ Войтович Л. Перша галицька династія… — С. 9.
на думку Л. Войтовича, тут явна помилка: між 1151 та 1154 рр. Мєшко Старий одружився з Євдокією, дочкою Ізяслава Мстиславича, з якою мав трьох синів. Але все ж можливо, що дочка Володимирка була видана за Мєшка і померла відразу після весілля або ж її мужем був Генріх, брат Мєшка, в якого не було потомства → Див.: Войтович Л. Княжа доба: портрети еліти. — Біла Церква : Видавець Олександр Пшонківський 2006. — С. 346—347.

Джерела Редагувати

Войтович Л. Перша галицька династія. Генеалогічні записки. — Львів, 2009. — Вип. 7 (нової серії 1). — С. 6—10.
Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк : Вежа, 2000.
Грушевський М. Історія України-Руси. — Львів, 1905. — Т. 3.
Довідник з історії України [ 10 квітня 2009 у Wayback Machine.]. За ред. І. Підкови та Р. Шуста. — К. : Генеза, 1993.
Каргер М. К. Древний Киев. — М.-Л. : Издательство АН СССР, 1958. — Т. I.
Літопис Руський / переклад Л. Махновця. — К. : Дніпро, 1989. — ISBN 5-308-00052-2.
Котляр М. Ф. Володимирко Володарович [ 3 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 622. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
Рыбаков Б. Русские летописцы и автор «Слова о полку Игореве». — М., 1972.
Шараневич И. История Галицко-Владимирской Руси. — Львов, 1863.