Високошвидкісна пасажирська лінія Пекін Гонконг кит 京广深港高速铁路 трансліт 京廣深港高速鐵路 широкомасштабний проект з організації без

Високошвидкісна пасажирська лінія Пекін—Гонконг (кит. 京广深港高速铁路, трансліт. 京廣深港高速鐵路) — широкомасштабний проект з організації безпересадкового залізничного сполучення між найбільшими містами Китаю та провінційними центрами, що з'єднує столицю Китаю Пекін, столицю провінції Хебей місто Шицзячжуан, столицю провінції Хенань місто Чженчжоу, столицю провінції Хубей місто Ухань, столицю провінції Хунань місто Чанша, столицю провінції Гуандун місто Гуанчжоу, найбільший промисловий конгломерат Шеньчжень і Гонконг. Залізниця будується паралельно вже існуючій трасі Пекін—Гонконг, яка не задовольняє сучасним вимогам за швидкістю і пасажиропотоку.

Високошвидкісна пасажирська лінія Пекін—Гонконг

Дата створення / заснування	16 вересня 2000
Країна	КНР
Адміністративна одиниця	Пекін Хебей Хенань Хубей Хунань Гуандун Гонконг
Власник	Китайська залізниця
Обмеження швидкості	97 метр на секунду
Оператор	China Railway High-speed^d
Дата офіційного відкриття	26 грудня 2012
Максимальний похил	20 ‰
Ширина колії	європейська колія (1435 мм)
Початкова чи кінцева точка	Західний вокзал і Hong Kong West Kowloon railway station^d
Довжина або відстань	2230 км

Тип електрифікації	25 kV, 50 Hz AC railway electrification^d
Високошвидкісна пасажирська лінія Пекін—Гонконг у Вікісховищі

Пекін — Гонконг

Легенда

0

Пекін

280

Шицзячжуан

663

Чженчжоу - Східний

1136

Ухань

1484

Чанша - Південний

2105

Гуанчжоу - Південна

2208

Шеньчжень - Північна

2216

Футянь

Китай

Гонконг

2247

Західний Цзюлун

Проект є частиною глобального проекту будівництва мережі високошвидкісних залізниць у Китаї, основна частина якої відповідає формулі «4 + 4» — чотири високошвидкісних лінії з півночі на південь, і чотири зі сходу на захід.

Ця траса довжиною близько 2230 км розрахована на рух зі швидкістю 350 км/год (з міркувань безпеки у 2011 року знижено до 300 км/год). Залізниця будується ділянками, які по черзі вводяться в експлуатацію. Початок будівництва першого етапу — 23 червня 2005 року. Перший етап (Ухань—Гуанчжоу) був пущений в 2009 році, в кінці 2011 року залізниця була продовжена далі до міста Шеньчжень, північну ділянку дороги Пекін—Ухань поетапно відкрито в кінці 2012 року. Останню невелику ділянку до гонконзького кордону (14 км) і в Гонконзі до вокзалу Західний Цзюлун затримується, і очікується до 2015—2016 років.

Траса тягнеться з півночі на південь і складається з таких ділянок:

Швидкісна залізниця Пекін — Шицзячжуан (281 км)— введено в експлуатацію в кінці 2012 року.
Швидкісна залізниця Шицзячжуан — Ухань (840 км) — введено в експлуатацію в кінці 2012 року, ділянка Чженчжоу — Ухань відкрилася в кінці вересня 2012.
Швидкісна залізниця Ухань — Гуанчжоу (968 км) — введена в експлуатацію в 2009 році.
Швидкісна залізниця Гуанчжоу — Шеньчжень — Гонконг (142 км) — у грудні 2001 року введена в експлуатацію основна частина залізниці Гуанчжоу—Шеньчжень (102 км), не доходячи 14 км до гонконзького кордону (станція Футянь). Планується повне введення в експлуатацію в 2015—2016 роках. Передбачалося завершити будівництво раніше, але виникли труднощі. Після великої аварії у Веньчжоу в 2011 році різко посилилися вимоги до залізничного будівництва. Крім того в Гонконзі виникла опозиція проекту.

Сполучення з іншими високошвидкісними магістралями ред.

У Шеньчжені залізниця з'єднується з Прибережною високошвидкісною пасажирською лінією Шанхай — Ханчжоу — Фучжоу — Шеньчжень
в Чанша залізниця перетинається з Високошвидкісною пасажирською лінією Шанхай — Куньмін.
В Ухані залізниця перетинається з Високошвидкісною пасажирською лінією Шанхай — Ухань — Ченду.
У Чженчжоу залізниця перетинається з Високошвидкісною пасажирською лінією Сюйчжоу — Ланьчжоу.
У Шицзячжуані залізниця перетинається з Високошвидкісною пасажирською лінією Циндао — Тайюань.

Див. також ред.

Високошвидкісні залізниці Китаю

Ресурси Інтернету ред.

M. Kreutzer, U. Schröck: 1000 km Neubaustrecke für Hochgeschwindigkeits-Eisenbahn Guangzhou-Wuhan. In: Bautechnik 84, Heft 8, 2007, S. 583—586^{[недоступне посилання з березня 2019]} (PDF-Datei; 1,29 MB)

Примітки ред.

. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 26 грудня 2012.

[1] . Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 26 грудня 2012.