Винниченко Розалія Яківна

Розалія Яківна Винниченко (Ліфшиць) (26 липня 1886, Орел, Російська імперія — 6 лютого 1959, Мужен, Франція) — дружина Володимира Винниченка.

Винниченко Розалія Яківна
Винниченко Розалія Яківна
Перша леді УНР
1918 — 1919
Попередник	Скоропадська Олександра Петрівна
Наступник	Петлюра Ольга Опанасівна
Народилася	26 липня 1886(1886-07-26) Орел, Російська імперія
Померла	6 лютого 1959(1959-02-06) (72 роки) Мужен, Франція
Відома як	політична діячка, лікарка, перекладачка
Громадянство	Франція
Національність	українська єврейка
Освіта	Паризький університет
Alma mater	Паризький університет
У шлюбі з	Винниченко Володимир Кирилович
Висловлювання у Вікіцитатах

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Винниченко.

Життєпис

Народилася 26 липня 1886 року в м. Орел, Російська імперія в заможній єврейській родині. Батько Яків (Яша) Ліфшиць, мати — Фаїна (Фаня) Видріна..

У 1914 році закінчила медичний факультет Паризького університету.

1909 року познайомилася з Володимиром Винниченком у родині сестри Віри та її чоловіка Бориса Яковенків^[ru] у Каві^[it] ді Лаванья в Королівстві Італія.

28 березня 1911 року Розалія Яківна та Володимир Кирилович одружилися. Прийняла пропозицію чоловіка, щоб їхня родина була українською, вивчила українську мову, перебуваючи в еміграції, називала себе українкою.

У 1917—1919 роках проживала з чоловіком у Києві.

У листопаді 1918 року Володимир Винниченко очолив Директорію — вищий орган Української Народної Республіки.

У 1919 року разом із чоловіком емігрувала до Відня, а згодом вони жили в Німецькій державі, з 1925 року — у Французькій республіці, спочатку в Парижі, а з кінця 1934 року — у м. Мужен на півдні Французької республіки. Створювала чоловікові умови для плідної творчої праці, передруковувала його твори, деякі переклала на російську і французьку мови. Після смерті чоловіка в 1951 багато зробила для збереження його творчої спадщини. Архів В. Винниченка передала на зберігання до Архіву Української Вільної Академії Наук у США, залишивши заповіт, що в Україну він має бути переданий після того, як вона стане незалежною.

Див. також

• Винниченко Володимир Кирилович
• Директорія УНР

Примітки

1. . Архів оригіналу за 3 грудня 2021. Процитовано 26 серпня 2021. 

Посилання

• Надія Миронець Епістолярний діалог Володимира Винниченка з Розалією Ліфшиць (1911—1918) [ 30 листопада 2014 у Wayback Machine.]
• Винниченко повертається до рідного міста^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Владимир Винниченко. «Талисман» [ 29 вересня 2011 у Wayback Machine.]