Ветте (давньосканд. vættir) — в скандинавській міфології духи.
Термін може використовуватись для позначення купи надприродних істот, включаючи альвів (ельфів), дварфів (гномів), йотунів (велетнів) та богів (асів та ванів). Ветте відносяться до духів природи (ландветте), гірських духів (ф'яллветте), морських духів (сйоветте), лісових духів (скоґветте), охоронців вод (ватнаветте), або духів будинку (хусветте).
Етимологія ред.
Давньоскандинавський термін vettr або vættr, що схожий за значенням до слова «могутній», походить від прагерманського слова wihtiz (річ, істота), а також від праіндоєвропейського wekti- (річ, предмет).
Старонорвезькому vættr відповідає шведське vätte (діалектна форма vätter — старошведське vætter) і данське vætte. Споріднену форму даного слова в слов'янських мовах можна побачити у слові вєшть, що означає річ, матерію чи предмет.
Вік вікінгів ред.
Ландветте (духи природи) — хтонічні захисники певних територій, таких як дикі місця чи ферми. Коли вікінги наближалися до суходолу, вони, як повідомляється, виймали свої різьблені драконові голови, щоб не налякати ландветте, і тим самим їх супроводжував успіх у дорозі.
Ісландська культура продовжує святкувати надприродний захист острову, і в Ісландському гербі досі можна побачити чотири ландветте: тролль-бик, тролль-орел, дракон та гігант. Тролль-тварини — це насправді йотуни, які хмушені змінюювати форму (і менталітет) на тваринячу. Такі істоти є надприродно сильними.
Фольклор ред.
Хусветте — це збірний термін для духів домашнього господарства. Томте або ніссе — ветте-самітник, який живе на присадибній ділянці. Він, як правило, доброзичливий і корисний, чого не можна сказати про вкрай недоброзичливого ілветте. Однак ніссе може завдати великої шкоди, якщо він незадоволений або злий, включаючи вбивство худоби або спричинення серйозних аварій.
Скандинавський фольклор містить клас істот, схожих на давньоскандинавських ландветте. Вони відомі багатьма іменами, хоча найпоширенішими є ветте у південній Швеції, вітра на півночі Швеції та хулдрефолк у Норвегії.
Протягом XIX століття Петер Крістен Асбйорнсен та Йорґен Му складали норвезькі народні казки. Ці історії часто відображали анімістичну народну віру, що зберегла більш ранні елементи, що походили з епохи вікінгів, але сильно вплинули середньовічну біблійну космологію. Видатними є розповіді, що відображають пізніші погляди на ветте, яких зазвичай називають хулдуфолками (від старонорвезького huldufólk), що означає «приховані люди» і посилаються на інший світ або їхню силу невидимості.
Примітки ред.
- . ordnet.dk. Архів оригіналу за 6 березня 2021. Процитовано 13 серпня 2020.
- . Store norske leksikon (nb). 10 лютого 2020. Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 13 серпня 2020.
- . www.etymonline.com. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 14 серпня 2020.
- Hellquist, Elof (1922). . runeberg.org (швед.). Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 14 серпня 2020.
- Kvideland, Reimund, 1935-; Sehmsdorf, Henning K. (1988). Scandinavian folk belief and legend. Minneapolis: University of Minnesota Press. ISBN 0-8166-1503-9. OCLC 14411949.
- Blain, Jenny; Wallis, Robert J. (1 січня 2009). Heathenry. Handbook of Contemporary Paganism. BRILL. с. 413–432. ISBN 978-90-474-4235-6.
- . FairyTalez (амер.). Архів оригіналу за 17 серпня 2020. Процитовано 14 серпня 2020.
- . www.nightbringer.se. Архів оригіналу за 8 березня 2021. Процитовано 14 серпня 2020.