Вержи́ліу Ферре́йра, також Віржи́ліо (порт. Vergílio António Ferreira Gose; *28 січня 1916, Мелу, Говея — 1 березня 1997, Лісабон) — португальський прозаїк і поет, педагог, автор десятків романів, повістей, оповідань, есеїв. Один з найяскравіших письменників португальської літератури ХХ століття, відомий філософічністю свого доробку, який прийнято розділяти не неореалістичний, домінантний для тогочасної португальської прози, та екзестинційний.
| Вержиліу Феррейра | |
|---|---|
| порт. Vergílio António Ferreira Gose | |
| Народився | 28 січня 1916 Melod, Melo e Nabaisd, Говейя |
| Помер | 1 березня 1996[…] (80 років) Лісабон, Португалія |
| Країна | Португалія |
| Діяльність | письменник, поет |
| Alma mater | Коїмбрський університет |
| Мова творів | португальська |
| Членство | Бразильська академія літературиd |
| Нагороди | |
| | |
| Висловлювання у Вікіцитатах |
З життєпису ред.
Народився у родині Антоніу Аугусту Феррейри і Жозефи Феррейри, яка 1927 року емігрувала до Канади у пошуках кращого життя, що неминуче вплинуло на малого Вержиліо.
У 12-річному віці був відправлений у католицьку духовну семінарію, навчаючись у якій, провів шість років. Семінарську пору, яка була тяжким випробовуванням для майбутнього письменника, він через роки описав у автобіографічному романі «Втрачений ранок життя».
По тому Феррейра навчався на філфаці університету Коїмбри (відділення класичної філології). Там же почав писати — спершу вірші, а згодом і романи.
Все життя потім пропрацював учителем у різних місцях, зокрема в ліцеях Фаро і Евори, згодом Лісабона.
Літературну діяльність почав з нарисів, але слави добувся як романіст.
У 1992 році В. Феррейра був удостоєний Премії Камоенса, найвищої в галузі літератури у своїй країні.
Починаючи від 1946 року до кінця життя був одружений з Регіною Каспжиковською (Kasprzykowsky), вчителькою-полькою, яка опинилась у Португалії як військова біженка.
Ім'ям В. Феррейри названа літературна премія, запроваджена муніципалітетом Говеї.
Бібліографія ред.
- 1938 A curva de uma vida (надруковано посмертно)
- 1943 O Caminho Fica Longe
- 1944 Onde Tudo Foi Morrendo
- 1946 Vagão «J»
- 1947 Promessa (надруковано посмертно)
- 1949 Mudança
- 1953 A Face Sangrenta
- 1954 Manhã Submersa
- 1959 Aparição
- 1960 Cântico Final
- 1962 Estrela Polar
- 1963 Apelo da Noite
- 1965 Alegria Breve
- 1971 Nítido Nulo
- 1971 Apenas Homens
- 1974 Rápida, a Sombra
- 1976 Contos
- 1979 Signo Sinal
- 1983 Para Sempre
- 1986 Uma Esplanada Sobre o Mar
- 1987 Até ao Fim
- 1990 Em Nome da Terra
- 1993 Na Tua Face
- 1995 Do Impossível Repouso
- 1996 Cartas a Sandra
- 1943 Sobre o Humorismo de Eça de Queirós
- 1957 Do Mundo Original
- 1958 Carta ao Futuro
- 1963 Da Fenomenologia a Sartre
- 1963 Interrogação ao Destino, Malraux
- 1965 Espaço do Invisível I
- 1969 Invocação ao Meu Corpo
- 1976 Espaço do Invisível II
- 1977 Espaço do Invisível III
- 1981 Um Escritor Apresenta-se
- 1987 Espaço do Invisível IV
- 1988 Arte Tempo
- 1998 Espaço do Invisível V (посмертно)
- 1980 Conta-Corrente I
- 1981 Conta-Corrente II
- 1983 Conta-Corrente III
- 1986 Conta-Corrente IV
- 1987 Conta-Corrente V
- 1992 Pensar
- 1993 Conta-Corrente-nova série I
- 1993 Conta-Corrente-nova série II
- 1994 Conta-Corrente-nova série III
- 1994 Conta-Corrente-nova série IV
- 2001 Escrever (посмертно)
- 2010 Diário Inédito (посмертно)
Примітки ред.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Encyclopædia Britannica
- Gran Enciclopèdia Catalana — Grup Enciclopèdia, 1968.
- Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
- Vergílio Ferreira: um mestre sem discípulos [Vergílio Ferreira: a master without disciples]. Público (Portuguese). 24 січня 2016. Процитовано 1 жовтня 2017.
- Справки об авторах // Современная португальская новелла. М.: «Прогресс», 1977, 396 с. — С. 391 (рос.)
- (Portuguese). Expresso. 21 травня 2012. Архів оригіналу за 16 жовтня 2017. Процитовано 16 жовтня 2017.
- Regulamento Prémio Literário Vergílio Ferreira (Portuguese). Município de Gouveia. Процитовано 16 жовтня 2017.
- (Portuguese). Instituto Camões. Архів оригіналу за 4 грудня 2022. Процитовано 1 жовтня 2017.
Джерела та література ред.
| Вікіцитати містять висловлювання на тему: Вержиліо Феррейра |
- Днепров В. Мир Вержилио Феррейры // Вержилио Феррейра. Избранное. М.: Радуга, 1986, 576 с. — С. 5-22 (рос.)
- Справки об авторах // Современная португальская новелла. М.: «Прогресс», 1977, 396 с. — С. 391 (рос.)
- Afonso Borregana, António (1999). Aparição de Vergílio Ferreira: o texto em análise 2ª ed. [S.l.]: Texto Editora. 62 páginas. ISBN 9724711889 (порт.)
- Barbosa Machado, José (2014). Estudos de Literatura e Cultura Portuguesas revisada ed. [S.l.]: Ediçoes Vercial. 221 páginas. ISBN 9898392258 (порт.)
- Rodrigues de Paiva, José (2007). Vergílio Ferreira: Para sempre, romance-síntese e última fronteira de um território ficcional. [S.l.]: Editora Universitária UFPE. 720 páginas. ISBN 8573154594 (порт.)
- Silva Gordo, António da (1995). A escrita e o espaço no romance de Vergílio Ferreira. [S.l.]: Porto Editora. 128 páginas. ISBN 9720340835 (порт.)