Вереміївська сотня (вона ж і Єреміївська сотня) — адміністративно-територіальна та військова одиниця за Гетьманщини (Військо Запорозьке Городове) з центром у містечку Вереміївка. Сотня існувала відносно недовгий час з 1648 по 1672 рік, проте встигла багато разів змінити свої полк, була з різних причин у складі Іркліївського, Чигиринського, Кременчуцького та Лубенського козацьких полків.
| Вереміївська сотня | |
|---|---|
| Основні дані | |
| Полк: | до 1649 р. — Іркліївський 1649—1658 — Чигиринський 1658—1661 — Іркліївський 1661—1663 — Кременчуцький 1663—1667 — Чигиринський 1667—1672 — Лубенський |
| Утворена: | 1648 |
| Ліквідована: | 1672 |
| Населені пункти | |
| Центр: | містечко Вереміївка |
| Сотенна влада | |
| Сотники | |
| (1638 — ?) | Якубович Федір |
| (? — 1649 — ?) | Рева |
| (? — 1661 — ?) | Терепець Юхим |
Історія ред.
Виникла влітку 1648 року у складі Іркліївського полку. Післяйого ліквідації за Зборівською угодою 16 жовтня 1649 року включена до Чигиринського полку, в якому перебувала до 1658 року. На той час сотня нараховувала 181 козака.
Протягом 1658—1661 років Вереміївська сотня була адміністративною одиницею відновленого Іркліївського полку.
У 1661—1663 роках в складі Кременчуцького полку, а від 1663 і до 1667 року знову в складі Чигиринського полку.
За Андрусівською угодою 1667 року сотня відійшла до лівобережного гетьманату і була включена І.Брюховецьким до складу Лубенського полку.
Під час адміністративної реформи, яку провів у кінці 1672 року І.Самойлович, Вереміївська сотня була ліквідована, а її територія увійшла до складу Чигирин-Дібровської сотні.
Сотники ред.
- Якубович Федір (1638 — ?)
- Рева (? — 1649 — ?)
- Терепець Юхим (? — 1661 — ?)
Городовий отаман ред.
- Занкович Костянтин (1638 — ?)
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ У 1959-60 роках переселене у зв'язку із затопленням Кременчуцьким водосховищем
Джерела ред.
- Заруба В.М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648-1782 рр. — Дніпропетровськ, 2007. — С. 125.
- Кривошея В.В. Козацька старшина Гетьманщини. — Київ, 2010. — С. 9.