Ю́рій Володи́мирович Вербельчу́к (нар. 25 червня 1963) — український військовик, полковник армійської авіації Сухопутних військ України, командир 7-го полку армійської авіації. Учасник миротворчих місій ООН у Східній Славонії, Ліберії та Сьєрра-Леоне. Лицар ордена Богдана Хмельницького III ступеня.
| Вербельчук Юрій Володимирович | ||
|---|---|---|
| Полковник | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 25 червня 1963 (60 років) | |
| Військова служба | ||
| Приналежність | Україна | |
| Вид ЗС | Сухопутні війська | |
| Рід військ | Армійська авіація | |
| Формування | 7-й полк армійської авіації | |
| Війни / битви | Місія ООН у Східній Славонії Місія ООН в Ліберії Місія ООН у Сьєрра-Леоне | |
| Командування | ||
| ||
| Нагороди та відзнаки | ||
Життєпис ред.
У 1980 році закінчив майданську середню школу та подав документи на вступ до Чернігівського вищого військового авіаційного училища льотчиків, де здійснювалася підготовка льотного складу для сил винищувальної авіації. Втім, до училища юнак не вступив і був викликаний для проходження строкової служби у гайжюнайському центрі повітряно-десантних військ. По закінченню служби Вербельчук вирішив вдруге випробувати долю і подав документи до Сизранського вищого військового авіаційного училища льотчиків, де готували пілотів для гвинтокрилих машин Мі-8 та Мі-24. Саме останній літальний апарат, що був основним штурмовим вертольотом країн соцтабору, спеціально розробленим для забезпечення вогневої підтримки сухопутних військ, і став основною спеціалізацією курсанта Вербельчука.
Вперше участь у миротворчих місіях ООН Юрій Вербельчук взяв у 1996 році, виконуючи завдання на Балканах у Східній Славонії. 12 грудня 1997 року у Юрія народилася прекрасна дочка Ксенія. Згодом, у період з 2002 по 2011 рік, у складі українського миротворчого контингенту він побував у Сьєрра-Леоне та чотири рази у Ліберії, де отримав неоціненний досвід пілотування в складних погодних умовах.
У 2006 та 2010 роках обирався депутатом Новокалинівської міської ради (Львівська область).
У вересні 2008 року був призначений командиром 7-го полку армійської авіації України.
Наказом Міністра оборони України № 633 від 14 жовтня 2011 року Юрій Вербельчуку було присвоєно найвище класифікацію «військовий льотчик-снайпер».
Нагороди ред.
- Орден Богдана Хмельницького II ступеня (28 червня 2015) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі
- Орден Богдана Хмельницького III ступеня (6 грудня 2012) — за значний особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, зразкове виконання військового обов'язку, високий професіоналізм та з нагоди Дня Збройних Сил України
- Відзнака міністерства оборони України «Доблесть і честь» (2011)
Цікаві факти ред.
Юрій Вербельчук активно підтримував ідею дозволити жінкам служити у складі українського миротворчого контингенту, вважаючи, що це позитивно вплине на службу та дисципліну чоловіків. Втім, начальник штабу 8-го армійського корпусу генерал-майор Хомчак не підтримав цю сміливу ідею, зазначивши, що експериментувати треба на території України, а не за кордоном, бо це може призвести до неприємностей. Вербельчук був згоден очолити подібний підрозділ та взяти відповідальність за експеримент на себе. Цікаво, що однією з бажаючих служити у Ліберії була українська льотчиця Надія Савченко.
Примітки ред.
- Новокалинівська міська рада. [http:/rada.gov.ua/ Сайт Верховної Ради України]. Процитовано 30 серпня 2014.[недоступне посилання з червня 2019]
- . Сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 16 серпня 2018. Процитовано 30 серпня 2014.
- . «Galinfo». Архів оригіналу за 4 вересня 2014. Процитовано 30 серпня 2014.
- Указ Президента України від 28 червня 2015 року № 366/2015 «Про відзначення державними нагородами України»;
- Указ Президента України від 6 грудня 2012 року № 683/2012 «Про відзначення державними нагородами України»
- У Рівному відзначили 70-річчя 13 АК. Неофіційний сайт 13-ї армії. Процитовано 30 серпня 2014.[недоступне посилання з червня 2019]
- (рос.). «Сегодня». Архів оригіналу за 12 січня 2015. Процитовано 30 серпня 2014.
Посилання ред.
- . «Львівська пошта». Архів оригіналу за 3 вересня 2014. Процитовано 30 серпня 2014.