Ве́прицька оборо́на 1708-1709 — штурм союзними військами Карла XII й Івана Мазепи містечка Веприка, у якому перебувала московсько-українська залога; епізод Північної війни 1709—1721. Веприцька оборона стала одним зі значних ідеологічних епізодів у російській історіографії Північної війни та створенні міфу про вірність українського народу союзові з Росією й неприйняття ним «зрадника» гетьмана Івана Мазепи.
| Веприцька оборона | |
|---|---|
| Північна війна | |
Оборона Веприку (мал. Лісснер Е.Е.) | |
| Координати: 50°06′24″ пн. ш. 29°48′21″ сх. д. / 50.10666666669477820° пн. ш. 29.80583333336077700° сх. д. | |
| Сторони | |
| Швеція | Московське царство |
| Командувачі | |
| Карл XII Б.О. Штакельберг Г.О. фон Альбедиль Г.Ф. фон Фритцке К.О. фон Шперлинг Я. фон Шперлинг І. Мазепа | В.Ю. Фермор С.Я. Юрлов |
| Військові сили | |
| 3 000 бійців, 20 гармат | 1 500 бійців, (з них 300 козаків Харківського слобідського полку) 3 гармати |
| Втрати | |
| вбитих 400, поранених 6 00 | вбитих 175, поранених 1 50, весь гарнізон взятий в полон |
Історія ред.
На початку XVIII століття Веприк був сотенним містечком Гадяцького полку Війська Запорозького. Містечко не мало складних фортифікаційних споруд, але було огороджено чотирикутним 6-8 метровим земляним валом та палісадом із соснових колод, а також ровом.
У містечку розташовувалася залога кількістю 1100 солдат регулярної армії Московського царства та кілька сотень козаків Харківського слобідського козацького полку. Комендантом Веприка на той час був полковник Вільям Фермор (шотландець за походженням), його заступником був командир батальйону Івангородського піхотного полка підполковник С.Я. Юрлов. Спираючись на допомогу місцевих жителів, московські військовики та харківці тривалий час відбивали атаки шведів.
22 грудня 1708 загони шведської армії на чолі з Карлом XII рушили на Веприк, але їм не вдалося відразу захопити містечко і вони взяли його в облогу.
6 січня 1709 року полки Карла XII та Івана Мазепи почали штурм фортеці Веприка з трьох боків, але він виявився невдалим. Карл XII велів припинити штурм і послав до обложених парламентера з пропозицією здатися, обіцяючи зберегти їм життя та майно. В іншому випадку він погрожував нікого не залишити в живих. Веприк капітулював.
Король дотримав обіцянку і на додачу видав кожному полоненому на знак поваги за виявлену мужність по 10 польських злотих. Фортеця була спалена шведами. Вони втратили при штурмі 2 тисячі чоловік вбитими і пораненими. Втрати захисників — 7 офіцерів, 167 солдатів убитими, 150 пораненими.
Після захоплення Веприк був спалений.
Див. також ред.
Джерело ред.
- За ред. А.В. Кудрицького. Полтавщина : Енцикл. довід.. — К. : УЕ, 1992. — С. 1024. — ISBN 5-88500-033-6.
- Осада Веприка [ 17 лютого 2013 у Wayback Machine.]
Посилання ред.
- В. В. Станіславський. Веприцька оборона 1708—1709 рр. [ 14 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 477. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.