Великий палац (фр. Grand Palais) — велична архітектурна споруда в стилі Боз-ар, ліворуч від Єлисейських Полів в восьмому окрузі Парижа. Визначний культурний і виставковий центр.
| Великий палац | |
|---|---|
| фр. Grand Palais | |
| | |
| 48°51′57″ пн. ш. 2°18′45″ сх. д. / 48.86611100002777164° пн. ш. 2.312500000028° сх. д.Координати: 48°51′57″ пн. ш. 2°18′45″ сх. д. / 48.86611100002777164° пн. ш. 2.312500000028° сх. д. | |
| Тип | палац місце проведення заходівd і конференц-центр |
| Статус спадщини | пам'ятка історії класифікованаd |
| Країна | Франція |
| Розташування | Париж |
| Адреса | Avenue Winston-Churchill 75008 Paris |
| Стиль | модерн |
| Архітектор | Шарль Жіро |
| Засновано | 1897 |
| Відкрито | 1900 |
| Відвідувачі | 1,5 млн за рік |
| Сайт | grandpalais.fr/fr/Le_monument/Histoire/p-99-Histoire.htm |
| Великий палац (Париж) (Франція) | |
Великий палац у Вікісховищі |
Історія Редагувати
«Великий Палац мистецтв» було споруджено в Парижі в 1897 році, для Всесвітньої виставки, що проходила з 15 квітня до 12 листопада 1900 року, на місці розібраного Палацу індустрії. «Будівля присвячена Республікою славі французького мистецтва», що можна прочитати на одному з його фронтонів, спочатку призначалася для проведення офіційних культурних заходів столиці.
У 1925 році Великий палац був одним з місць проведення Міжнародної виставки сучасних декоративних і промислових мистецтв.
Архітектура Редагувати
Мідні квадриги роботи Жоржа Ресіпона вінчають два входи: північно-східний і південно-східний. Ці алегоричні статуї символізують безсмертя й гармонію: з боку Єлисейських Полів: «L'Immortalité devançant le Temps» (Безсмертя, що випереджає час), з боку Сени: «L'Harmonie triomphant de la Discorde» (Гармонія, що торжествує над розбратом).
Музеї Редагувати
Частина північного крила палацу займає Художня галерея, західне крило відведене Музею відкриттів і винаходів.
Галерея Редагувати
Див. також Редагувати
Література Редагувати
- Gilles Plum, Le Grand Palais, l'aventure du Palais des Beaux-Arts, éd. Réunion des Musées Nationaux, distribution Le Seuil, Paris, 1993
- Grand Palais : les sommets de la restauration, in Atrium construction, no 11, Paris, juin/juillet 2004 (ISSN 1636-3434)
- Jean Monneret, Le Grand Palais, regard de Jean Monneret, éd. Réunion des musées nationaux, Paris, 2006 (ISBN 2-7118-5191-5)
- Bernard Marrey, Le Grand Palais. Sa construction, son histoire, éd. Picard, Paris, 2006 (ISBN 2-7084-0776-7)
- Le Grand Palais, Connaissance des arts, hors-série, 2007
- Gilles Plum, photographies de Jean-Pierre Delagarde, Le Grand Palais, architecture et décors, Éditions du Patrimoine, Paris, 2008 (ISBN 2-85822-901-5)
- Isabelle Stibbe, Grand Palais. Nef pour explorer le temps, in Air France magazine, janvier 2009
- Yves Saint-Geours, avec la collaboration d'Isabelle Stibbe, Le Grand Palais. Monument-Capitale, Découvertes Gallimard, Paris, 2009 (ISBN 978-2-07-036180-9)
- Les musées parisiens : histoire, architecture et décor / Action Artistique de la Ville de Paris. Dir. par Béatrice de Andia, 304 с. 2-913246-49-4
Примітки Редагувати
- ↑ base Mérimée — ministère de la Culture, 1978.
- archINFORM — 1994.
Посилання Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Grand Palais |