Ван Шимінь (王時敏, 1592 — 1680) — китайський художник часів династій Мін та Цін, лідер «співдружності чотирьох Ванів» в рамках Академії живопису.
| Ван Шимінь | |
|---|---|
| | |
| Псевдо | Ван Сюньчжі (王 逊 之), Янь-ке (烟 客), Сілу-лаожень (西卢 老人) |
| Народився | 1592 Тайцан, КНР |
| Помер | 1680 |
| Підданство | Династія Мін, династія Цін |
| Національність | китаєць |
| Діяльність | художник |
| Галузь | пейзаж |
| Відомі учні | Ван Хуей |
| Членство | Six Masters of the early Qing periodd і Співдружність чотирьох Ванів |
| Жанр | пейзаж |
| Батько | Ван Хен |
| Діти | Wang Kuid, Wang Zhuand, Wang Biand, Wang Shud і Wang Shand |
|
Життєпис ред.
Народився у 1592 році у провінції Цзянсу. Походив з впливового чиновницького клану, був онуком першого міністра, Ван Сіцзюе, імперії наприкінці правління династії Мін. Ван Шимінь ріс в оточенні видатних творчих особистостей. У ролі його наставника виступив сам Дун Цичан, провідний живописець і теоретик мистецтва другої половини XVI — початку XVII ст. Пройшовши навчання в мінській Академії живопису і ставши її штатним співробітником, Ван Шимінь поєднував творчість з офіційними обов'язками, успадкувавши від батька Ван Хена посаду розпорядника ритуальними церемоніями (тай-чан).
Після встановлення в Китаї панування маньчжурської династії Цін, Ван Шимінь, як і багато його сучасників-сановників, відмовився від службової діяльності і деякий час прожив в самоті в родовому маєтку, колекціонуючи старожитності й вдосконалюючись в літературі, живопису, каліграфії. Але як тільки Академія живопису була відновлена маньчжурською владою, прийняв пропозицію увійти до її штату. Помер у 1680 році.
Творчість ред.
Був визнаним майстром пейзажу — шань-шуй (山水, «живопис гір і вод»), використовував у своїй творчості вже остаточно застиглу до того часу традицію «південної школи» (нань-цзун), пік розквіту якої був пов'язаний з творчістю прославлених пейзажистів XI—XII ст. Мі Фу та Мі Юженя, Ван Шимінь зумів дещо оживити її впровадженням тих чи інших оригінальних прийомів і колористичних рішень.
Найкращим зразком манери Ван Шиміня визнано альбомний аркуш (39х25, 6 см, папір, туш, фарби. Музей Гугун, м.Пекін), написаний за мотивами віршів поета епохи Тан Ду Фу. Ефектна насиченість пейзажу контрастними зеленими і полум'яніючими фарбами кольору осіннього листя в цьому випадку не стільки служить цілям декоративності, скільки справляє враження достовірності композиції: буйство фарб неначе досягає апогею перед прийдешнім в'яненням природи.
Найближчими учнями і вірними послідовниками Ван Шиміня стали його онук — Ван Юаньці, а також Ван Цзянь, Ван Хуей.
Джерела ред.
- Sullivan M. The Arts of China. Berkley-Los Angeles, 1979
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ван Шимінь |