Ванда Крахельська-Філіпович | |
---|---|
пол. Wanda Krahelska-Filipowiczowa | |
Ім'я при народженні | пол. Wanda Krahelska |
Народилася | 15 грудня 1886 Saviejkіd, Білорусь |
Померла | 5 лютого 1968 Варшава, Польська Народна Республіка |
Поховання | Służew Cemetery (Renety Street)d :
|
Країна | Республіка Польща |
Діяльність | політична діячка, журналістка, політична активістка, революціонерка, редакторка, візуальна мисткиня |
Галузь | політична діяльність, образотворче мистецтво, редагування і видавнича справа |
Знання мов | польська |
Партія | Польська соціалістична партія |
Конфесія | латинська церква |
Родичі | Кристина Крагельська |
Брати, сестри | Jan Krahelskid |
Нагороди | Шаблон:Хрест Незалежності з мечами |
|
Ванда Крахельська-Філіпович, псевдонім Алінка, Аліція (пол. Wanda Krahelska-Filipowiczowa; нар. 15 грудня 1886, Мазурки, Барановицького повіту, Мінської губернії, Російська імперія — пом. 5 лютого 1968, Варшава, Польща) — польська революціонерка, провідна діячка підпільному Русі Опору Варшави в роки німецької окупації в ході Другої світової війни, художниця, членкиня жіночого відділення Бойової організації Польської соціалістичної партії, учасниця невдалого замаху на варшавського генерал-губернатора Георгія Скалона, співзасновниця Ради допомоги євреям.
Життєпис Редагувати
Ванда Крахельська народилась 1886 року в родині учасника січневого повстання. У 1902 році зі старшою сестрою організувала в родовому маєтку Мазурки підпільну школу для дітей. У 1903 році закінчила жіночий пансіон у Варшаві.
У 1904 році залишилася у Варшаві, щоб підготуватися для вступу до варшавської Школу витончених мистецтв. У цей же час стала спілкуватися з членом Бойової організації ППС Мечиславом Рубе, який долучив її до підпільної діяльності. Ванда поширювала в польській провінції нелегальну агітаційну літературу соціалістичного спрямування. На прохання Маріана Фальського організувала в родовому маєтку підпільну друкарню для білоруських соціалістів.
Після самогубства свого нареченого Мечислава Рубе, яке сталося після арешту і допитів в Олександрівській цитаделі, Ванда Крахельська вступила до жіночого відділення Бойової організації Польської соціалістичної партії.
18 серпня 1906 року незабаром після Кривавої середи Крахельська брала участь у замаху на варшавського генерал-губернатора Російської імперії Георгія Скалона. Побоюючись арешту, Крахельська втекла до Галичини, де 27 червня 1907 року оформила фіктивний шлюб з Адамом Добродзицьким, що перешкоджало її депортації до Королівства як австрійської громадянки. Так вона уникла арешту до судового процесу, який відбувся 11 — 18 серпня 1908 року. Судовий процес закінчився її одностайним виправданням присяжними та негайним звільненням, незважаючи на визнання її причетності до вбивства. Втім, після цього Ванда Крахельська покинула Бойову організацію ППС.
У 1908 році одружилась із соціалістичним активістом та членом партії ППС Тітусом Филіповичем.
У 1909—1910 роках Крахельська-Філіпович навчалася в жіночій Школі витончених мистецтв у Кракові. В цей же час вивчала історію мистецтв у Ягеллонському університеті. З 1911 року навчалася в Інституті витончених мистецтв у Флоренції. Пізніше переїхала до Швейцарії, де співпрацювала з Товариством прогресивно-незалежної молоді. У 1915 році повернулася до Кракова, де брала участь у діяльності пресслужби Вищого національного комітету і партії ППС.
Після здобуття незалежності Польщі Крахельська-Філіпович брала участь в освітній комісії ППС і працювала в Департаменті опіки дітей робітників. З 1932 року працювала в Польському телеграфному агентстві. У 1935—1939 роках працювала головною редакторкою журналу «Arkady».
Під час Другої світової війни Ванда Крахельська-Філіпович співпрацювала з Демократичною партією у сфері соціального забезпечення. У вересні 1942 року разом з письменницею Зофією Коссак-Щуцькою заснувала Тимчасовий Комітет допомоги євреям, пізніше перейменований на Раду допомоги євреям. Крахельська також особисто переховувала євреїв у власному будинку на початку німецької окупації. Серед біженців була вдова єврейського історика Шимона Ашкеназі.
Після війни працювала з 1945 по 1947 роки в Бюро відновлення столиці та Міністерстві культури і мистецтва Польщі. У 1946 році заснувала журнал «Projekt» і була його головною редакторкою до 1956 року. В 1965 році вийшла на пенсію.
Ванда Крахельська-Філіпович померла 1968 року та була похована на Служевському кладовищі у Варшаві.
Брат, воєвода Поліського воєводства Ян Крахельський, племінниця польська письменниця Христина Крахельська.
Нагороди Редагувати
- У 1931 році удостоєна Хреста Незалежності.
Джерело Редагувати
- Słownik Biograficzny Działaczy Polskiego Ruchu Robotniczego, t. 3, Warszawa 1992 r.
Посилання Редагувати
- Wanda Krahelska, czyli bombowa blondyna [ 14 червня 2012 у Wayback Machine.](пол.)
Примітки Редагувати
- Internetowy Polski Słownik Biograficzny
- ↑ Czech National Authority Database
- The Righteous Among the Nations Database
- Bartrop, Paul R.; Dickerman, Michael (15 вересня 2017). (англ.). ABC-CLIO. ISBN 9781440840845. Архів оригіналу за 16 липня 2020. Процитовано 26 березня 2020.
- . sprawiedliwi.org.pl. Архів оригіналу за 5 квітня 2020. Процитовано 10 січня 2019.
- Atwood, Kathryn J. (2011). (англ.). Chicago Review Press. ISBN 9781556529610. Архів оригіналу за 10 січня 2019. Процитовано 26 березня 2020.
- Tomaszewski, Irene; Werbowski, Tecia (2010). (англ.). ABC-CLIO. ISBN 9780313383915. Архів оригіналу за 10 січня 2019. Процитовано 26 березня 2020.
- Instytut Historii (Polska Akademia Nauk) (1971). . Ossolineum. с. 75. Архів оригіналу за 3 травня 2021. Процитовано 4 травня 2012.
- ↑ Józef Krzyżanowski. Zamach na Skałłona. Sprawa Wandy Krahelskiej-Dobrodzickiej [ 26 березня 2020 у Wayback Machine.]. «Wiadomości Polskie, Polityczne i Literackie». 38, s. 1, 1942-09-20.
- Zdzisław Jerzy Adamczyk. Tajemnice rodzinne. Zagadki późnej biografii Stefana Żeromskiego „Świętokrzyskie” nr 12(16)grudzień 2013 r. (пол.). Процитовано 9 lutego 2014.
- Konrad Meus. Ojcowie założyciele nowoczesnych Wadowic (cz. 2): Stanisław Łazarski (1849–1938) „Wadoviana” nr 16, 2013 r. (пол.). Процитовано 9 lutego 2014.
- Ackerman, Diane (7 лютого 2017). (англ.). W. W. Norton & Company. ISBN 9780393354263. Архів оригіналу за 27 березня 2018. Процитовано 26 березня 2020.
- zbiorowy, autor (23 листопада 2015). (пол.). Otwarte. ISBN 9788324034314. Архів оригіналу за 27 березня 2018. Процитовано 26 березня 2020.
- Lewinówna, Zofia (1969). (англ.). Earlscourt Publications Ltd. Архів оригіналу за 27 березня 2018. Процитовано 26 березня 2020.