Валер'яна або валеріана (Valeriana) — рід багаторічних трав'янистих рослин підродини валер'янові (лат. Valerianoideae) родини жимолостеві (лат. Caprifoliaceae). Включає понад 400 видів, котрі поширені в помірних, субтропічних і тропічних гірських регіонах світу. Наукова назва походить від лат. valere — «бути здоровим». Назва була вперше вжита в книзі італійського ботаніка Маттео Сільватіко (1285—1342).
| Валер'яна | |
|---|---|
| Валер'яна лікарська (Valeriana officinalis) — типовий вид | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Черсакоцвіті (Dipsacales) |
| Родина: | Жимолостеві (Caprifoliaceae) |
| Підродина: | Valerianoideae |
| Рід: | Валер'яна (Valeriana) L. |
| Види | |
| докладніше див. Список видів роду валер'яна | |
| Вікісховище: Valeriana |
Найбільш відомий вид — валер'яна лікарська (лат. Valeriana officinalis L.), широко використовується як лікарський засіб.
Ботанічний опис Редагувати
Кореневище довжиною 2-4 см, діаметром 2 см, з численними корінням, довжиною до 20 см і діаметром 1-4 мм. Кореневище і корінь мають характерний запах.
Квітки дрібні, запашні, від білих до темно-рожевих.
Цвіте з травня по серпень, плоди дозрівають в липні — вересні.
Поширення Редагувати
Виростає в Європі, в центральній і північній частинах Азії, в Північній і Південній Америці. Валеріана росте на схилах гір, по берегах річок, на заливних, болотистих місцях, на лісових галявинах. Часто утворює великі зарості, які використовують для заготівлі коренів.
В Україні зростають: валер'яна дводомна (Valeriana dioica), валер'яна Ґроссгейма (Valeriana grossheimii), валер'яна лікарська (Valeriana officinalis), валер'яна російська (Valeriana rossica), валер'яна повзучопагонова (Valeriana stolonifera), валер'яна трикрила (Valeriana tripteris), валер'яна бульбиста (Valeriana tuberosa).
Біологічні особливості Редагувати
Цвіте з травня по серпень. Плоди дозрівають в червні — вересні. Валеріана лікарська складається з декількох підвидів і різновидів, що розрізняються між собою деякими морфологічними ознаками і місцепроживанням. Вона добре пристосовується до умов середовища, тому зростає на найрізноманітніших ґрунтах, в різних температурних умовах. Як вологолюбна культура, добре росте на ділянках з підвищеною вологістю ґрунту. Хороші врожаї дає на осушених і окультурених торфовищах.
Розмножується насінням.
Застосування Редагувати
Харчове застосування Редагувати
У США валеріану використовують при виробництві есенцій, лікерів, настоянок. Як ароматизатор вона входить в препарат для гаванських сигар і турецького тютюну.
Як пряність, валеріану використовують в основному в європейських країнах. В Англії свіже листя додають в салати. Іноді з них готують салат гарнір до рибних страв.
Лікарські властивості Редагувати
Валеріана використовується в медицині як седативний засіб. Терапевтична дія валеріани обумовлена комплексом речовин, які містяться в ній, перш за все ефірною олією та алкалоїдами. У кореневищах і коренях кількість ефірної олії досягає 2 %.
Види Редагувати
- Valeriana alypifolia
- Valeriana aretioides
- Valeriana asterothrix
- Valeriana bertiscea
- Valeriana buxifolia
- Valeriana californica
- Valeriana celtica
- Valeriana cernua
- Valeriana coleophylla
- Valeriana dioscoridis
- Valeriana edulis
- Valeriana fauriei
- Valeriana glechomifolia
- Valeriana kreyeriana
- Valeriana montana
- Valeriana occidentalis
- Valeriana officinalis
- Valeriana pancicii
- Valeriana pauciflora
- Valeriana saxatilis
- Valeriana scouleri
- Valeriana secunda
- Valeriana sitchensis
- Valeriana uliginosa
Галерея Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Валер'яна |
Примітки Редагувати
- ↑ Valeriana // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987.
- ↑ . Kew Science. Архів оригіналу за 25 червня 2020. Процитовано 13.03.2021.
- ↑ Stevanovic, V. (1996). . Bocconea 5 (1): 77–97. Архів оригіналу за 10 січня 2017. Процитовано 5 лютого 2020.
- Sims, John (1816). . London, UK: Sherwood, Neely, and Jones. Volume 43, No.1825. Архів оригіналу за 8 березня 2022. Процитовано 5 лютого 2020.
- . United States Department of Agriculture Natural Resources Conservation Service. Архів оригіналу за 10 січня 2017. Процитовано 10 січня 2017.